Честь і гордість Хорольської громади: Ігор Гордієнко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня

Мешканець села Клепачі Хорольської громади, молодший сержант Збройних Сил України Ігор Вікторович Гордієнко, посмертно удостоєний високої державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Ця нагорода є свідченням його особистої мужності та самовідданості у захисті суверенітету і територіальної цілісності України. Відповідну відзнаку присвоєно згідно з Указом Президента України від 6 червня 2025 року №392 за вагомий внесок у безпеку держави та самовіддане виконання військового обов’язку.

Ігор Гордієнко служив на відповідальній посаді заступника командира бойової машини, навідника-оператора в 115 окремій механізованій бригаді 10 армійського корпусу Збройних Сил України. Він був справжнім воїном честі, на якого завжди можна було покластися. Разом з бойовими побратимами він давав гідну відсіч ворожим окупантам, але, на жаль, загинув смертю хоробрих 7 вересня 2024 року на Луганщині при виконанні бойового завдання. Його мужність і відданість Україні назавжди залишаться в пам’яті.

Майже пів року тривала непроста процедура ідентифікації тіла Ігоря Гордієнка за допомогою ДНК-аналізу. Рідні пройшли важке випробування невідомістю. Лише після цього полеглий воїн повернувся до рідного дому «на щиті», щоб назавжди спочити на рідній землі. Це стало глибоко зворушливим моментом для всієї громади.

Високу державну нагороду з рук представниці місцевої влади – в.о. міського голови Юлії Бойко та заступника начальника першого відділу Лубенського РТЦК та СП Анатолія Пізніченка отримав його 10-річний син – Максим. Для хлопчика його батько назавжди залишиться взірцем мужності, звитяги та відданої любові до України. Ця нагорода – символ незламності духу.

За Ігорем також глибоко сумують його дружина Нана-Шіхіна Гордієнко, батько – Віктор Миколайович Педько, а також дідусь і бабуся – Олексій Трохимович та Надія Степанівна Толок. Саме дідусь і бабуся виховали справжнього чоловіка та відважного воїна, який не зрадив присязі й до останнього подиху боронив рідну землю. Їхня любов і підтримка сформували його характер.

Ця відзнака стала святинею, безцінною реліквією для родини Гордієнко та оберегом пам’яті, який розповідатиме синові про подвиг батька краще за будь-які слова. Навіть коли серце воїна перестає битися, його мужність продовжує жити – у серцях близьких, у пам’яті громади, у цій високій державній нагороді. Вічна пам’ять і слава Герою, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Ім’я Героя Ігоря Гордієнка житиме в серцях поколінь. Він залишився з честю й назавжди у наших серцях. Ми пам’ятаємо подвиг Ігоря Гордієнка.