Четвертий рік триває запекла боротьба за незалежність України, четвертий рік ми оплакуємо невимовні втрати. На жаль, 34 наших відважних земляків віддали свої життя на полях битв, захищаючи нашу свободу та право на існування.

У рамках рубрики «ПАМ’ЯТАЄМО ВСІХ ПОІМЕННО», щомісяця ми вшановуємо пам’ять Героїв нашої Пролісненської громади, згадуючи їхні подвиги та жертви.

Сьогодні виповнюється два роки від того дня, як Небесну варту прийняв наш земляк:

БУТУЗОВ ЄГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Єгор народився 21 березня 2001 року в селі Піски Радьківські Ізюмського району. Він був наймолодшим із трьох синів у родині, де батьки змалку прищеплювали повагу до праці, любов до рідної землі та готовність допомагати ближнім.

Його дитинство та шкільні роки минули в рідному селі. Після закінчення місцевої школи, Єгор здобув професію кухаря-кондитера у Чугуївському професійному училищі. Згодом, пройшовши строкову службу в лавах Національної Гвардії України, у 2021 році він уклав контракт. Так, Єгор Бутузов зустрів початок повномасштабного вторгнення у якості навідника ІІ мотопіхотного відділення ІІІ мотопіхотного взводу ІІ мотопіхотної військової частини.

Його старший брат, Ігор, також став на захист Батьківщини і, на жаль, потрапив у полон у 2022 році. У нього залишилися дружина та донька. Єгор, відчуваючи глибокий братній обов’язок, піклувався про них, підтримуючи родину.

Єгора Бутузова поважали командири за його відданість справі, а бойові побратими любили за його щирість та людяність. Маючи добру та чуйну вдачу, юнак водночас люто ненавидів окупантів, які зазіхнули на нашу землю. Він щиро вірив у нашу Перемогу, але, на жаль, не дожив до цього світлого дня…

Звістка про те, що Єгор Бутузов зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка на Донеччині, надійшла до його рідних 20 жовтня 2023 року. З того дня для його батьків час перетворився на пекучий біль очікування. Процедури відбору біоматеріалу були складними, і лише в червні 2025 року, під час чергового обміну тілами загиблих, Єгора Бутузова було передано батькам…

Хоча родина Єгора Бутузова перебралася до нашої громади відносно нещодавно, останній прихисток Герой знайшов на місцевому цвинтарі села Коробчине.

Вічна шана і пам’ять воїну-захиснику Бутузову Єгору Олександровичу…

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій вдячності, у наших серцях.