За словами заступника міністра закордонних справ РФ Михайла Галузіна, Москва розраховує на четвертий раунд переговорів. Він додав, що Росія запропонувала створити три робочі групи, які працюватимуть онлайн. Очільник делегації РФ, помічник Путіна, Володимир Мединський також повідомив, що ці робочі групи займатимуться гуманітарними, військовими та політичними питаннями. Офіційних коментарів щодо цієї пропозиції з боку Києва не було. Натомість, за словами очільника української делегації, глави РНБО Рустема Умєрова, Україна фокусувалася на трьох ключових напрямках: гуманітарному, політичному та на припиненні вогню.

Рустем Умєров наголосив, що Україна завжди готова до дискусій щодо режиму припинення вогню, які були започатковані Дональдом Трампом. Нагадаємо, що вперше пропозицію щодо встановлення тимчасового 30-денного всеохоплюючого перемир’я американська сторона озвучила після переговорів у саудівській Джидді в середині березня. Київ на це погодився, США відновили постачання військової допомоги та обмін розвідданими з Україною, а держсекретар США Марко Рубіо сказав, що «м’яч тепер на боці Росії». Проте, за ці понад чотири місяці Путін не погодився навіть на тимчасове припинення вогню, збільшивши кількість і масованість ударів по Україні.

Чи відбудеться четверта зустріч у Стамбулі, на якій наполягають росіяни? Навіщо їм це потрібно, якщо в Кремлі повторюють про незмінність їхніх цілей у війні проти України? І до чого тут Трамп і санкції? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Як все починалося: Трамп більше тиснув на Україну

Після третьої зустрічі у Стамбулі, на якій, судячи з офіційних заяв представників Кремля, більше наполягала саме російська сторона, американські журналісти запитали у Рустема Умєрова, чи стане вона останньою, поки Росія не погодиться на особисту зустріч Путіна з президентом Зеленським. Очільник української делегації відповів, що вперше про таке чує, адже Київ постійно повторював, що ініціатива президента Трампа підтримується.

«У нас є прогрес на гуманітарному треку, але відсутність прогресу щодо припинення бойових дій чи вогню. Ми намагаємося працювати над пріоритетами. Наш пріоритет — це завжди люди, припинення вогню та зустріч лідерів. Це те, на чому ми сфокусовані на даний момент», — зазначив Рустем Умєров. Це свідчить про чітку позицію України щодо мирних переговорів.

Перша за понад три роки зустріч української та російської делегації у Стамбулі відбулася 16 травня під тиском США. Нагадаємо, що цьому передував ультиматум Франції, Німеччини, Британії та Польщі: європейські лідери вимагали від Путіна погодитися на безумовне 30-денне перемир’я — умову, яку висунули самі ж американці в березні в Джидді, — інакше Росія зіткнеться з новими санкціями. Проте, в останню хвилину Трамп це не підтримав. Натомість, він став на бік Путіна, який запропонував провести прямі переговори російської та української делегацій у Стамбулі.

Під тиском Вашингтона та ключових європейських столиць, Київ погодився на перші переговори з росіянами, проте висунув власну контрпропозицію щодо особистої зустрічі Путіна та президента Зеленського, бажано разом із Дональдом Трампом. Президент США, коментуючи свій можливий візит до Туреччини, навіть підтверджував його, якщо б туди приїхав Путін, наголошуючи, що саме від цього все й залежить. Успіх переговорів залежав від готовності Путіна йти на компроміс.

«Нічого не станеться, поки ми з Путіним не зустрінемося, гаразд? Я не вірю, що щось станеться, поки ми з ним не зустрінемося», — говорив у травні Дональд Трамп на борту літака Air Force One. Його заява підкреслювала залежність прогресу від прямого діалогу лідерів.

Проте, так нічого і не сталося. В травні Путін не приїхав до Туреччини, хоча Трамп був готовий, а президент Зеленський вже був в Анкарі. Згоди на безумовне припинення вогню хоча б на 30 днів Москва теж не дала, продовжуючи наполягати на повній капітуляції України. Список відповідних «шизофренічних» вимог, як-то відмова України від вступу до НАТО, чи виведення українських військ з Криму, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини, які росіяни повністю не контролюють, Кремль оформив у тристорінковий меморандум, привізши на другу зустріч у Стамбулі 2 червня.

Трампу зараз не до Путіна: яку мету переслідує Москва

Свій меморандум Україна теж передала росіянам. Обидва документи обговорюють і досі, а стамбульський формат, як про це ще в червні сказав український міністр закордонних справ Андрій Сибіга, «перетворився на зустрічі щодо обміну військовополоненими». За всі етапи останніх стамбульських домовленостей — 16 травня, 2 червня та 23 липня — вдалося повернути більш ніж 1000 наших людей. Зокрема, одразу після Стамбула-3, додому повернулися оборонці Маріуполя, які провели в неволі понад 3 роки, а також останній із захисників острова Зміїний. Ці обміни стали свідченням важливості стамбульського формату для гуманітарних питань.

Очільник російської делегації, помічник Путіна, Володимир Мединський також заявив, що є домовленість про ще один обмін щонайменше 1200 не лише військових, а й цивільних полонених з кожної сторони. На безумовне припинення вогню на 30 днів Москва вкотре не погодилася, не дивлячись на заяву міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана, що Анкара має необхідну інфраструктуру для відповідного моніторингу. Це свідчить про небажання Росії йти на реальні кроки для досягнення миру.

Натомість, російська сторона продовжує наполягати на «гуманітарних паузах» по 24-48 годин, щоб забирати загиблих і поранених з поля бою. На це речник МЗС України Георгій Тихий відповів, що українське та російське командування координують такі речі між собою. Тобто, це вже існуючий практичний механізм, який і так працює на рівні фронтових командирів. Це пропозиція, яка не несе суттєвої новизни.

«Я вважаю, що ідіоти, тому що, в принципі, припинення вогню — для того, щоб не було вбитих», — відповів Володимир Зеленський ще 2 червня, одразу після Стамбула-2, на пропозицію росіян щодо «гуманітарних пауз». Його слова підкреслюють нелогічність російських пропозицій.

Кремль постійно наголошує, що припинення вогню, як і зустрічі президента Зеленського та Путіна, не буде, поки Україна не погодиться виконати російський меморандум про капітуляцію. Зокрема, в п’ятницю, 25 липня, прессекретар очільника Кремля Пєсков вкотре заявив, що проєкти меморандумів РФ та України «діаметрально протилежні». Щоправда, за словами Георгія Тихого, атмосфера третьої зустрічі в Стамбулі дещо відрізнялася: було менше емоцій та ліричної складової — це була спокійна та конструктивна розмова. Це свідчить про певні зміни в комунікації, але не в суті.

У Києві та ключових європейських столицях, а ЄС вже запровадив 18-й жорсткий пакет санкцій проти Росії, знають, що Путін просто тягне час. А пропозицією щодо створення трьох робочих груп, яка прозвучала вперше, — хоче втягнути Україну у щось на кшталт Мінська-3, щоб США не запровадили нових санкцій.

Чи розуміють це у Вашингтоні? Схоже, що так. Ще в травні Трамп постійно давав Путіну «ще два тижні». А вже після Стамбула-2, Гаазького саміту НАТО та шостої телефонної розмови з очільником Кремля, президент США оголосив свій фінальний ультиматум — 50 днів. Адже постійні масовані російські удари по українських містах боляче били по рейтингу Трампа, який щораз обіцяв, проте так і не діяв щодо Росії з позиції сили. Цей дедлайн Трампа спливає на початку вересня. Якщо Путін і цього разу не пристане на умови Вашингтона, США можуть застосувати 100% тарифи до російського експорту та експорту з тих країн, які найбільше торгують з Москвою. Позиція США щодо Росії залишається жорсткою.

У п’ятницю, 25 липня, Трамп навіть заявив, що може запровадити ці вторинні санкції проти Росії та її «друзів» і раніше, ніж через 50 днів. І Путіну є над чим задуматися. 25 липня Центробанк Росії вдруге знизив облікову ставку від 20% до 18%. Це, на думку Кремля, має знизити вартість кредитів та пожвавити інвестиції. Щоправда, західні експерти не змінили своїх прогнозів — у 2026 році Росія зіткнеться з дуже серйозними економічними проблемами. І про це не раз говорив сам Дональд Трамп. Зараз адміністрацію США захлинули події щодо справи Епштейна — засудженого за сексуальні злочини, який помер у тюремній камері. Проте, не виключено, що на тлі цього скандалу команда Трампа захоче відвернути увагу свого електорату й почне діяти щодо Росії, як і обіцяла, з позиції сили.