Мінімальне податкове зобов’язання для ФОП на спрощеній системі: роз’яснення ДПС

Чи повинен ФОП – платник єдиного податку другої – третьої групи сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, які він орендує у фізичної особи (громадянина), якщо ці ділянки станом на 1 січня звітного року знаходилися в межах населених пунктів? Головне управління ДПС в Одеській області надає роз’яснення з цього питання.

Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – це мінімальна сума податків, зборів, платежів, контроль за сплатою яких здійснюють контролюючі органи. Ці податки пов’язані з виробництвом та продажем власної сільськогосподарської продукції та/або з правом власності чи користування (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь. Розрахунок МПЗ здійснюється згідно з Податковим кодексом України. Загальне мінімальне податкове зобов’язання визначається як сума мінімальних податкових зобов’язань, розрахованих для кожної земельної ділянки, якою користується юридична або фізична особа, включаючи фізичну особу – підприємця.

Згідно з абзацом першим п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ, платники єдиного податку (власники, орендарі, користувачі на інших умовах, в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. Це стосується і земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються цим господарством.

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578. Додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» є невід’ємною частиною цієї декларації.

Важливо! Відповідно до п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, мінімальне податкове зобов’язання не визначається для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів.

Висновок: Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої – третьої групи, яка орендує земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, що належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів, не повинна визначати мінімальне податкове зобов’язання щодо таких ділянок.