Чотири роки повномасштабної війни – це достатній термін, щоб позбутися ілюзій. Ілюзії раптового мирного рішення, яке насправді є капітуляцією України в обмін на коротке затишшя перед ще більшою війною, мають залишитись у минулому. Ілюзія завжди є формою самозаспокоєння, а самозаспокоєння у війні – це прямий шлях до поразки. Напад росії був неминучим не через випадковість історії, а через логіку імперії, яка існує лише в серії окупаційних воєн. Так само неминучим є її розпад – бо система, що живе загарбницькою війною, зрештою знищує себе зсередини.

Станом на сьогодні Україна перебуває у фазі затяжного системного протистояння. Поле бою стало прозорим: дрони, розвідка, радіоефір перетворили фронт на простір постійного спостереження та дії. Війна – це вже не лише артилерія і піхота. Це складна боротьба алгоритмів, виробничих ліній, логістики, частот та елементів штучного інтелекту, що визначають майбутнє війни.

Дрони масштабуються і дешевшають. Автономія зростає. Радіоелектронна боротьба (РЕБ) більше не є універсальною відповіддю – це лише елемент великої системи. Навігація нестабільна, зв’язок уразливий, тому перевагу має той, хто має резерви, дисципліну, візію, волю та стійкість. Удари в тил стали стратегією. Протиповітряна оборона (ППО) глибини визначає стійкість держави так само, як позиція визначає виживання солдата на полі бою.

На землі ми бачимо постійне тестування слабких ділянок противника, масштабні прориви малоймовірні доти, доки зберігається щільність розвідки і дронового контролю. Війну виграє не маса, а якісна організація та стратегічне планування.

Економіка та військово-промисловий комплекс (ВПК) – це другий фронт війни. Хто швидше масштабує прості й ефективні рішення, той і формує темп. Штучний інтелект – більше не абстрактна ідея, а потужний інструмент: розпізнавання, аналітика, автоматизація, ураження. Війна переходить у режим інженерії та технологічних інновацій.

Війна триватиме доти, доки Україна не зруйнує наступальний потенціал ворога. У день, коли противник перестане мати можливість наступати системно, війна перейде в останню стадію – її зупинку. Після цього почнеться наступний процес – розпад росії як імперської конструкції, що вичерпала свій сенс.

Міжнародна підтримка залишатиметься ключовим фактором балансу інтересів, але стратегічна логіка Заходу незмінна: поразка України означає дестабілізацію Європи. Допомога буде, хоча й нерівномірна, але необхідна для перемоги.

2026 рік не стане роком швидкого фіналу. Війна надовго – це реальність, що вимагає тверезості, а не песимізму. Попереду – боротьба ресурсів, нервів і систем. росія триматиме темп через мобілізацію та репресії, але будь-яка імперія, що воює довго, роз’їдає сама себе з середини.

Підсумуємо, що бачимо в наступному році:
Війна триватиме.
У цивільних містах звук дрона стане звичним, а укриття та детектори – частиною побуту.
Частина чоловіків у цивільному оточенні проходитиме підготовку, неминуче готуючись до своєї черги пройти свою війну.
Військові на фронті працюватимуть під постійним наглядом БПЛА з обох сторін.
Штурми відбуватимуться малими групами з високим рівнем ризику.
Відпустки військових залишатимуться короткими й нерегулярними.
Родини військових житимуть у режимі постійної невизначеності.
Мобілізація залишатиметься реальністю для цивільного населення.
Війна сприйматиметься як безстроковий стан, а не як тимчасова фаза життя.
Ворог, високо ймовірно, проведе мобілізацію; на кінець року економіка рф буде в значно гіршому стані, але все ще буде давати змогу продовжувати війну.

І ще одна правда. Ми ще ніколи не відчували такої нестачі людей у війську. Це факт. Ти ще встигнеш пройти свій трирічний контракт. Вступай до українського війська. Стійкість системи починається з конкретної людини, яка прийняла рішення.