Шановні жителі Петриківської громади!

Ми продовжуємо жити в умовах героїчного спротиву, який триває вже 1183 дні. Ворог продовжує завдавати підступні удари по наших мирних містах і селах, але українці не втрачають віри та мужності. Ми дякуємо нашим незламним захисникам і захисницям, які стоять на варті нашої свободи, оберігають кожен клаптик землі та дарують нам можливість зустрічати новий день.

Щоранку о 09:00 ми вшановуємо пам’ять усіх, хто віддав своє життя за Україну. Ми схиляємо голови перед тими, хто став на захист нашої свободи, перед дітьми та цивільними, чиє життя обірвала військова агресія. У цій хвилині мовчання ми висловлюємо безмежну вдячність і шану.

Сьогодні ми з глибоким сумом і болем згадуємо наших земляків – Гумена Віктора Васильовича та Дашівця Валерія Володимировича, справжніх героїв Петриківщини.

Три роки тому Віктор Гумен загинув, захищаючи Україну. Він був людиною честі, досвіду, тепла і справжньої доброти. Коли країна потребувала захисту, він не вагався і став до лав оборонців, бо не міг стояти осторонь. Його життєвий шлях є прикладом мужності, сили духу та безмежної любові до Батьківщини. Пам’ять про Віктора Гумена назавжди залишиться в наших серцях.

Валерій Дашівець загинув рік тому на Харківському напрямку. Він був тим, хто ніколи не відступав, хто любив беззастережно свою родину і країну. Світлий, щирий, відданий – його пам’ятають як людину з великої літери, на якого завжди можна було покластися. Світла пам’ять про Валерія Дашівця.

Хоч вони були різного віку, але серцем однаково сильні. Обидва обрали шлях служіння, добровільно взявши на себе найважчу ношу – захист рідної землі. Їхні імена назавжди залишаться в нашій пам’яті.

Ми завжди будемо пам’ятати їх подвиг. Ми шануємо їхню мужність. Ми ніколи не забудемо їхню самопожертву заради України та Петриківщини.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини.