Шановні мешканці Петриківської громади!Безпекова ситуація в нашій громаді залишається сталою та контрольованою, що є запорукою відносного спокою та нормального життя. Однак цей дорогоцінний мир досягається завдяки безперервній самовідданій праці та незламній відвазі тих, хто щодня стоїть на захисті нашої свободи та суверенітету. Ми доземно вклоняємося кожному українському воїну – відважним синам і донькам нашої землі, які ціною власного життя зводять непереборний щит між лінією фронту та мирними українськими містами й селами. Їхня жертовність — це фундамент, на якому тримається наша стійкість.Щоденно вся країна замовкає на хвилину, схиляючи голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Це священний момент, коли ми вшановуємо світлу пам’ять усіх, кого безжально забрала від нас ця підступна та жорстока агресія. Це невинні діти, що не встигли відчути радості життя; чоловіки та жінки, чиї мрії були обірвані; і, звичайно, наші хоробрі захисники та захисниці, які віддали найцінніше – своє життя заради нашого майбутнього. Їхні імена навіки вписані у книгу життя нашої держави, а їхній подвиг залишиться у віках як символ незламності духу українського народу. Пам’ять про кожного з них є нашим обов’язком.Саме сьогодні минає річниця з тієї трагічної миті, коли Петриківщина отримала страшну звістку про загибель одного зі своїх вірних синів – Хорошуна Володимира Миколайовича. Цей загиблий захисник був не просто солдатом; він був особистістю надзвичайної сили духу та щирого серця. Його життєвий шлях був визначений прагматизмом, чіткою цілеспрямованістю та надзвичайною, майже непереможною наполегливістю. Володимир вирізнявся непохитним характером, який гармонійно поєднував у собі внутрішню силу та незламність перед будь-якими викликами. Серед своїх побратимів, численних друзів та знайомих Володимир користувався глибокою та безумовною повагою. Він мав справді велике, добре серце, сповнене безмежної любові до людей, своєї родини та до рідної української землі. Його життя обірвалося так рано – назавжди 23… Ця втрата залишила глибоку рану в серцях усіх, хто його знав. Пам’ять про воїна Володимира Хорошуна вічно житиме в наших спогадах.Ми, мешканці громади, пам’ятаємо кожного героя, хто віддав своє життя за Україну. Ми шануємо їхній подвиг і їхню жертовність, яка дарує нам можливість жити в мирі. Ми ніколи не забудемо тих, хто поклав своє життя на вівтар свободи. Кожен загиблий захисник – це частина нашої історії, нашого болю і нашої гордості. Наше колективне вшанування є символом незламності нації.Герої не вмирають! Їхні імена назавжди золотими літерами вписані в літопис України та нашої рідної Петриківщини. Їхні вчинки надихають нас і надають сил рухатися далі, боротися за майбутнє, яке вони для нас вибороли. Нехай ця пам’ять буде вічною.