Шановні жителі Петриківської громади!

Безпекова ситуація в нашій громаді залишається під повним контролем. Попри часті сигнали повітряної тривоги та нещадні атаки агресора, життя в Петриківській громаді не зупиняється. Підприємства функціонують, освітні заклади – школи та дитячі садки – працюють, а вулицями лунає радісний дитячий сміх. Це святе право на мирне життя стало можливим завдяки надзвичайному героїзму та безмежній самовідданості наших воїнів. Кожен день ми безмежно вдячні нашим захисникам і захисницям за можливість жити, працювати, виховувати дітей під мирним небом, попри невідступну тінь війни.

У загальнонаціональну хвилину мовчання ми низько схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо безмежну вдячність світлій пам’яті всіх, хто віддав своє життя заради України. У наших серцях назавжди закарбується вічна шана та щемлива туга за полеглими Героями, а також за невинними жертвами серед цивільного населення, серед яких — діти, жінки та літні люди.

Сьогоднішній день – це день пам’яті, який залишив глибокий, болючий слід у серці всієї Петриківщини. Минає друга річниця відтоді, як жорстока реальність назавжди змінила наше звичне життя. У запеклому бою за свободу та незалежність України трагічно загинув наш земляк — Попко Максим Вікторович.

Максим був молодою, енергійною людиною, сповненою мрій і планів, яких, на жаль, йому не судилося здійснити. Його життєвий шлях став яскравим прикладом чесності, незламної відповідальності, виняткової мужності та щирого патріотизму. Максим завжди був там, де було найважче, не ховався за спинами інших. Він був на передовій не лише фізично, але й духовно — як справжній воїн, вірний товариш і як Людина з великої літери. Він мав надзвичайно загострене почуття справедливості та обов’язку. Його згадують як людину, яка ніколи не зраджувала свого слова, завжди тримала лінію оборони — як у бою, так і в житті. Спокійний, рішучий, завжди готовий до самопожертви заради інших — таким Максим назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми ніколи не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена навічно вписані в історію України та нашої рідної Петриківщини.