Шановні мешканці Петриківської громади! Сьогодні ми відзначаємо 1321-й день незламного українського спротиву. Кожен новий ранок — це нагода висловити безмежну вдячність та зміцнити нашу віру. Ми щодня говоримо “дякуємо” нашим відважним Захисникам і Захисницям. Це ті, хто стоїть на передовій, хто забезпечує безпеку в тилу, хто без вагань ризикує власним життям заради миру на нашій мирній землі. Вони є щитом України, її незламною силою та уособленням мужності.

Щоранку, рівно о 9:00, вся країна зупиняється у загальнонаціональній хвилині мовчання. Ми схиляємо голови в глибокій пошані перед світлою пам’яттю всіх, хто віддав своє життя за свободу України. Ми пам’ятаємо невинних жертв серед цивільного населення, батьків, які втратили синів, дітей, які залишилися без батьків.

На жаль, серед полеглих героїв є і наші земляки. Рівно три роки тому, в запеклому бою за свободу, за гідність та за право бути українцями, загинув Гринь Владислав Сергійович. Два роки тому, ця ж доля спіткала Куріньку Єгора Тарасовича. Ці мужні сини України були щирими, відданими та справедливими, їхні серця палали любов’ю до рідної землі. Їхній подвиг — це невід’ємна частина великої історії боротьби, яка триває й досі, сповнена героїзму та самопожертви.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми ніколи не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди закарбовані в історії України та нашої рідної Петриківщини.