Шановні жителі Петриківщини!

Громада живе у відносній безпеці, і це – беззаперечна заслуга наших незламних захисників. Їхня мужність та самовідданість є запорукою стабільності на фронті та спокою в тилу. Проте, мир тримається не лише на силі зброї, а й на тихих, але вагомих проявах людяності: на гідному мовчанні, на непомітній підтримці, на допомозі з відкритим серцем. Небайдужість – це та сила, що творить майбутнє та зцілює сьогодення.

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять загиблих героїв загальнонаціональною хвилиною мовчання. Це час, коли ми єдині у скорботі за втраченими життями, у вдячності тим, хто бореться за наше майбутнє, і в непохитній надії на перемогу.

Сьогоднішня дата – день скорботи для нашої громади. Минає друга річниця від дня героїчної загибелі нашого земляка, воїна, справжньої Людини – Марченка Олександра Володимировича. Його життя, сповнене відваги, обірвалося на полі бою за свободу та незалежність України. Але приклад його життя, його людяність і відданість справі залишаться з нами назавжди.

Олександр був воїном за покликанням. Він поєднував у собі силу, рішучість, щирість та глибоку людяність. Його поважали за твердість характеру, чесність і здатність приймати правильні рішення навіть у найскладніших обставинах. Він не гнався за славою, але його вчинки говорили самі за себе. Ім’я Олександра житиме в серцях тих, хто його знав, і в пам’яті майбутніх поколінь, які цінуватимуть мир, виборений його жертвою.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми ніколи не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена навічно вкарбовані в історію України та нашої Петриківщини.