Шановні мешканці Теофіпольської громади, прийміть щирі вітання зі світлим святом Христового Воскресіння!

Великдень — найбільше православне свято, яке символізує торжество віри, перемогу над гріхом та смертю, початок нового життя. Це родинне свято має багаті традиції і символи. В Україні підготовка до свята починається ще за тиждень. Прикрашають будинки, готують святкове вбрання, печуть паски та розмальовують писанки.
У це свято віруючі згадують чудесне воскресіння Ісуса на третій день після його страти.

До приходу християнства на Русі-Україні Великдень або Великий день відзначали у день весняного рівнодення — 22 березня. Це було святкування Нового року, весни, пробудження і відродження, перемоги життя над смертю. Не дивно, що воно переплелось зі святкуванням Воскресіння Христа. Це поєднання двох вір, двох світів — язичництва й християнства — до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців.

Для багатьох християн Світле Христове Воскресіння — найбільш очікуваний та радісний день, до якого вони заздалегідь ретельно готуються. Святкуванню Великодня передує довготривалий піст — очищення тіла та душі. Віряни дотримуються Великого посту, обмежуючи себе у харчуванні та інших задоволеннях, аби очиститися й гідно зустріти Світле Христове Воскресіння. Останній тиждень до Великодня тривав найсуворіший піст.

З нагоди Великодня господині печуть смачні паски — солодкий здобний хліб, приправлений родзинками, курагою чи цукатами. На Поділлі, Галичині та Гуцульщині готують паску в четвер або в суботу, на решті території починають готувати з п’ятниці. Пасок пекли дуже багато, до двадцяти штук, тому що обов’язково треба було поділитися цим хлібом з усіма родичами та знайомими.

Ще одним обов’язковим елементом святкової великодньої трапези є крашанки та писанки — фарбовані та, відповідно, розмальовані курячі яйця. До Великодня обов’язково має бути новий одяг та щось нове в хаті для того, щоб протягом всього року у нас все було нове і множилося.
Прокинутись у Великдень треба ще до світанку, щоби не проспати своє щастя. Відвідати церкву, щоб освятити кошик із продуктами. Обов’язково слід залишити частину продуктів у церкві, для нужденних. День має бути сповненим веселощів, проведений у приємній компанії та з гарним настроєм. Адже існує прикмета — як проведеш Великдень, таким настрій залишиться на цілий рік. Улюблена традиція дітей у цей день — битись крашанками.

Коли настає Великдень люди вітають один одного радісним вигуком “Христос Воскрес!”, на що завжди у відповідь чують — “Воістину Воскрес!”. За Великоднім святковим столом збирається вся родина. В першу чергу, за традицією, їдять писанки. Потім всі куштують по шматочку паски та ласують іншими стравами. На Великдень заведено ходити в гості до сусідів, друзів і родичів, христосуватися й обмінюватися великодніми стравами: пасками, яйцями, пирогами.

У період російської агресії, саме християнські цінності об’єднали українців у бажанні боротися за справедливість і волю своєї держави та творити щасливе майбутнє.

У цей величний день ми покладаємо глибоку надію на Бога у перемозі добра над злом, молимо Всевишнього про радість і благодать для найрідніших.
Для кожного з нас це свято – очищення душі, духовного зміцнення і великої віри.
Нехай Світле Христове Воскресіння принесе кожній родині мир, щедро обдарує міцним здоров’ям і вірною любов’ю.

У Великодні дні ми щиро дякуємо Богу за хвилини радості, але водночас просимо сил у випробуваннях.

Нехай Всевишній благословляє нашу Україну на єдність і злагоду, щасливий погляд кожного захисника держави, кожного, хто працює на її утвердження, кожного, хто не мислить себе поза Україною.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!