Зустрічі з воїнами України завжди надихають. Кожен раз, коли я бачу наших воїнів, тих, хто на передовій, хто готується знову туди повернутися, і тих, хто гідний державних нагород, я відчуваю їхню непохитну готовність не лише захищати Україну, а й перемогти заради неї. Перемога у цій війні – наша головна мета. Ми повинні робити свою справу. Пам’ятаю, як всі були налаштовані 24 лютого, у перші дні повномасштабної війни. Я пам’ятаю слова, хто що говорив, хто вірив, а хто помилявся, не вірячи в Україну. Зараз, як і тоді, потрібно бути впевненим в Україні. Росія прагнула захопити Київ, але була змушена втекти. Хотіла окупувати Харків, називаючи його російським містом, але наш Харків є і завжди буде вільним. Так само і Херсон, і Одеса. Ми не залишимо наших людей на окупованих територіях – я хочу, щоб вони це почули. Йдеться про мільйони доль. Всі наші партнери знають, що нам потрібно для фронту, для захисту нашого неба, для наших міст, для нашого поступу.

Я вдячний усім у світі за допомогу! Дякую всім, хто бореться і працює заради України! Слава Україні!