Щоранку о 9:00 ми зупиняємося на мить, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав найцінніше — власне життя за свободу та незалежність нашої Батьківщини. Цей щоденний ритуал є не просто традицією, а глибоким виявом поваги та вдячності усім без винятку героям, які боронили Україну. У ці хвилини тиші ми згадуємо їхні імена, їхні обличчя, їхні мрії, що обірвалися заради нашого мирного сьогодення та майбутнього. Вшанування пам’яті – це наш священний обов’язок, що дозволяє зберегти зв’язок поколінь та усвідомити ціну, яку ми платимо за мирне небо.

Сьогодні, 5 липня, ми з особливою шаною та сумом згадуємо нашого земляка, відважного солдата Сергія Коханевича. Він служив у зоні проведення антитерористичної операції (АТО), стоячи на захисті суверенітету та територіальної цілісності України. Його молода душа покинула цей світ у 2018 році, коли йому було лише 23 роки. Сергій Коханевич, як і тисячі інших українських воїнів, долучився до лав захисників у найскладніший для країни час, усвідомлюючи всі ризики та загрози. Він пройшов через горнило бойових дій, де зіткнувся з жорстокою реальністю війни. Війна залишила глибокий і незагоєний слід у його молодому серці, як і в душах усіх, хто опинився на передовій. Його самовідданість та відданість ідеалам свободи є прикладом для кожного з нас.

Життя Сергія Коханевича – це яскраве свідчення того, якою дорогою ціною дається незалежність. У свої 23 роки він мав би жити, будувати плани, кохати, але обрав шлях воїна. Його подвиг не буде забутий. Ця пам’ять живе в серцях його рідних, друзів, побратимів та всієї України. Ми пам’ятаємо його посмішку, його силу духу, його прагнення до справедливості. Кожен день, згадуючи таких героїв, як Сергій Коханевич, ми підтверджуємо, що їхня жертва не була марною. Вони віддали своє життя, щоб ми могли жити у вільній країні.

Ми схиляємо голови у глибокій вдячності перед його непересічною жертовністю та пам’яттю. Нехай світла пам’ять про Сергія Коханевича завжди залишається в наших серцях, нагадуючи про те, що свобода — це найвища цінність, яка вимагає мужності та самовідданості. Його ім’я навічно вписане в літопис нашої країни як символ незламності та вірності Батьківщині. Герої не вмирають – вони живуть у наших спогадах, у кожній краплині свободи, яку ми маємо, та у нашому прагненні до перемоги.

Нехай цей момент щоденної пам’яті стане нагодою для кожного з нас замислитися над власним внеском у майбутнє України, згадуючи тих, хто щоденно наближав нашу перемогу. Пам’ять про Сергія Коханевича та інших захисників України буде надихати нові покоління на подвиги та служіння своїй землі.