Щороку, у третю неділю травня, Україна вшановує пам’ять жертв радянського режиму, мільйони безневинно знищених життів. Цей день – нагадування про трагічні сторінки нашої історії, про жертв тоталітарної системи, чиї імена та історії ми повинні берегти. Вшанування пам’яті жертв є важливим кроком до усвідомлення минулого та запобігання повторення подібних трагедій у майбутньому.

Биківнянський ліс під Києвом – одне з найвідоміших місць поховань жертв політичних репресій в Україні. За різними оцінками, на цій «таємній спецділянці НКВС УРСР» у 1937-1941 роках було таємно поховано від 20 до 100 тисяч безневинно розстріляних жертв комуністичного терору. Щоночі сюди звозили тіла людей, замордованих у київських катівнях. Серед них були відомі постаті, такі як письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та багато інших жертв.

Пам’ять про ці злочини радянського тоталітарного режиму має бути завжди живою. Ми повинні пам’ятати про кожного, хто став жертвою репресій, щоб ніколи більше не допустити подібного. Жива пам’ять надихає нас боротися за те, щоб радянський режим був засуджений усім світом на рівні з нацизмом. Це боротьба за світ без тоталітаризму, за справедливість та свободу для кожного.

Вшановуючи пам’ять жертв, ми зміцнюємо нашу національну свідомість та єдність. Ми показуємо, що пам’ятаємо свою історію та готові захищати цінності свободи і демократії. Нехай пам’ять жертв радянського режиму буде вічною, а їхні імена – не забутими.