Щороку 22 червня Україна схиляє голову в глибокій жалобі, відзначаючи День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Ця дата несе в собі нестерпний біль мільйонів життів, скалічених Другою світовою війною, яка безжально увірвалася на нашу землю. Ми пам’ятаємо той страшний світанок 1941 року, що став початком довгої та кривавої боротьби, забравши життя кожного п’ятого українця, що є величезною жертвою заради свободи. Ця пам’ять є невід’ємною частиною нашого національного коду, передаючись від покоління до покоління як нагадування про ціну миру та суверенітету.

День скорботи та пам’яті – це не просто календарна дата, а глибоке усвідомлення трагедії, яка торкнулася кожної родини, кожного куточка нашої країни. Кожен українець згадує не лише жахливу статистику втрат, а й трагічну долю свого роду, важку участь своїх дідів та прадідів у цій жахливій війні. Це час для роздумів про ціну миру, про самопожертву тих, хто боровся за свободу та майбутнє. Ми пам’ятаємо їхні імена, їхні подвиги, їхню безмежну відданість Україні. Це день, коли національна пам’ять об’єднує нас усіх у спільному горі та вдячності.

Сьогодні, коли Україна знову у вогні, а російсько-українська війна приносить нові втрати та спустошення, День скорботи та пам’яті набуває особливого, пронизливого значення. Біль, втрати, смерть — ці слова знову стали нашою щоденною реальністю. Ми знову переживаємо жахіття війни, захищаючи свою землю, свою гідність, свою незалежність. Пам’ятаємо кожного, хто загинув від рук агресора, вшановуємо їхню мужність та незламність. Цей день є свідченням того, що український народ ніколи не забуде злочинів агресора та завжди стоятиме на захисті своїх цінностей.

Ми вклоняємося нашим сучасним героям, захисникам і захисницям, які щодня ризикують своїм життям, щоб Україна жила. Вони, як і покоління наших предків, борються за право на вільне існування, за мирне небо над головою. Їхня самовідданість та жертовність назавжди закарбовані в наших серцях, у літописі нашої незламності. Їхня пам’ять – це наша сила та наш обов’язок продовжувати боротьбу до переможного кінця. Кожна крапля крові, пролита за Батьківщину, є священною і не буде забута.

Нехай День скорботи та пам’яті стане нагадуванням про те, що історія повторюється для тих, хто забуває її уроки. Ми повинні завжди пам’ятати про безчинства війни, щоб ніколи більше не допустити подібних трагедій. Це наша колективна пам’ять, яка об’єднує нас у горі та надії. Ми вшановуємо всіх, хто поклав своє життя за Україну – від воїнів Другої світової до сучасних героїв російсько-української війни. Вони є світлими прикладами мужності та стійкості для майбутніх поколінь, надихаючи нас на нові звершення.

Пам’ятаємо кожного загиблого, їхні жертви не були марними. Їхня спадщина – це наша відповідальність. Ми зобов’язані відстояти нашу незалежність та побудувати сильну, мирну Україну, гідну їхніх подвигів. Цього дня, 22 червня, ми єднаємося у скорботі, але й зміцнюємо нашу рішучість боротися за світле майбутнє без воєн. Наша пам’ять – це запорука нашої майбутньої перемоги.

🇺🇦СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!🇺🇦
#Під_літнім_небом_України_2025