Сидерати, або зелені добрива, є незамінними помічниками садівників та городників для покращення родючості та структури ґрунту. Існує кілька сотень рослин, які можуть виконувати цю функцію, але найбільш популярними є:

1. Амарантові – сприяють підвищенню родючості, роблять ґрунт більш пухким та насичують його азотом.
2. Бобові – універсальні для будь-яких ґрунтів. Вони розпушують землю, збагачують її азотом, ефективно борються з бур’янами та захищають від нематод. До цієї групи належать горох, сочевиця, квасоля, люпин, буркун, конюшина.
3. Гідрофіли – покращують аерацію ґрунту, запобігають розвитку бур’янів та шкідливих бактерій. Найвідоміший представник – фацелія.
4. Гречані – відмінно розпушують щільні ґрунти, збагачуючи їх фосфором і калієм. Найпоширеніша рослина – гречка.
5. Злакові – насичують ґрунт калієм та азотом, захищають від бур’янів та підвищують вологопроникність. Вони добре ростуть на різних типах ґрунтів, особливо на кислих. До них відносяться овес, жито, ячмінь, просо.
6. Хрестоцвіті – завдяки потужній кореневій системі добре розпушують ґрунт. Вони перетворюють фосфор у легкозасвоювані сполуки для культурних рослин та запобігають вимиванню мінералів. Однак, їх не слід висаджувати на кислих ґрунтах або на грядках, призначених для капусти, щоб уникнути втрати врожаю. Найвідоміші представники – гірчиця, редька, ріпак.

Фітосанітарна роль сидератів

Окрім поживної цінності, сидерати виконують функцію природного захисту. Густий зелений покрив пригнічує ріст бур’янів. Деякі культури, як-от біла гірчиця або олійна редька, виділяють речовини, що стримують розвиток ґрунтових патогенів та зменшують кількість шкідників. Це сприяє оздоровленню ґрунту та зменшує ризик захворювань для наступних культур.

Вплив на структуру ґрунту

Коренева система сидератів діє як природний розпушувач. Потужні стрижневі корені, як у редьки олійної чи фацелії, проникають углиб, покращуючи аерацію, водопроникність та доступність поживних речовин. Після відмирання сидератів у ґрунті залишаються канали, що полегшують розвиток кореневої системи наступних рослин.

Практичне значення для врожайності

Використання сидератів у сівозміні відновлює родючість ґрунту та створює оптимальні умови для вирощування сільськогосподарських культур. Досвід показує, що зелені добрива можуть підвищити врожайність наступних культур на 15-20%. Вони також допомагають краще утримувати вологу, що особливо важливо в посушливих регіонах.

Важливо пам’ятати: при виборі сидератів необхідно враховувати, які культури будуть висаджуватися після них. Сидерати та основні культури не повинні належати до одного ботанічного сімейства, щоб уникнути втрати врожаю.

Детальніше про популярні види сидератів:

Бобові: конюшина, люпин, буркун, горох, вика

Бобові є одним із найуніверсальніших варіантів. Найчастіше сіють конюшину, люпин, буркун, вику, горох. Вони чудово збагачують ґрунт азотом, покращують його структуру та борються з шкідниками.

Конюшина – рекордсмен за вмістом азоту. Її часто висаджують на два роки, перший рік зелена маса йде на корм, другий – рослину перекопують перед цвітінням, коли вона найбільш насичена азотом. Після цього основні культури можна садити через 2-3 тижні. Конюшина також добре розпушує ґрунт, невибаглива та морозостійка.

Люпин – має потужну кореневу систему, що глибоко розпушує ґрунт та покращує аерацію. Збагачує землю азотом, перетворює фосфати на доступну форму. Містить люпінін, який дезінфікує ґрунт та знищує дротяників. Люпин буває білий (для суглинків та пісковиків), фіолетовий (любить кислий ґрунт) та жовтий (невибагливий, потребує поливу). Сіяти його можна восени або навесні, зрізати – при появі зелених стручків.

Донник – розпушує ґрунт, робить його повітропроникним, захищає від дротяників, хрущів, гризунів. Є чудовим медоносом. Садять донник після збирання врожаю або навесні.

Вика – збагачує землю азотом, захищає від вивітрювання та вимивання. Часто її сіють разом зі злаковими, використовуючи їх як опору. Буває ярою (весняний посів) та озимою (післязбиральний посів).

Горох – має довге коріння, що витягує корисні речовини з глибинних шарів, знижує кислотність ґрунту, покращує його структуру. Сіється навесні або восени.

Хрестоцвіті: гірчиця, редька, ріпак

Ці рослини отримали назву через форму квітів. Найпопулярніші – біла гірчиця, олійна редька, ріпак.

Біла гірчиця – універсальне добриво, що росте на різних ґрунтах. Можна висівати при температурі від +3°С. Швидко створює щільний покрив, пригнічуючи бур’яни. Збагачує ґрунт азотом, перетворює фосфати, дезінфікує землю, відлякує шкідників (дротяників, слимаків), очищає від парші та фітофтори, запобігає загниванню коріння. Сіяти можна після збирання врожаю (насіння залишається як добриво на зиму) або чергувати ряди з основною культурою для захисту сусідів.

Олійна редька – має довге коріння, що розпушує землю. Насичує ґрунт мікроелементами, відлякує нематод та захищає від збудників хвороб. Часто сіється навесні разом з бобовими або після збирання врожаю.

Ріпак (рапс) – добре росте на різних ґрунтах. Глибоке коріння розпушує землю, покращує аерацію. Швидко нарощує зелену масу, пригнічує бур’яни, дезінфікує ґрунт. Не підходить для вирощування перед буряком, оскільки може сприяти розповсюдженню нематод.

Злакові: овес, жито, просо

Злаки корисні не лише як їжа, але й для покращення ґрунту.

Овес – підходить для будь-якого ґрунту. Розпушує важкі ґрунти, робить їх повітро- та вологопроникними, захищає легкі від ерозії. Збагачує ґрунт азотом, фосфором, калієм, захищає від бактерій та грибків. Приваблює дротяника, тому краще сіяти його з рослинами-відлякувачами. Садять в середині весни, зрізають до загрубіння стебла і одразу перекопують.

Жито – добре росте на різних ґрунтах, але потребує багато вологи, тому не рекомендується для посушливих регіонів. Сіють під зиму. Ефективно бореться з бур’янами та захищає ґрунт від зимових холодів.

Просо – стійке до посухи, росте на будь-яких землях. Зелену масу можна закопувати в землю, використовувати як корм або додавати до компосту. Скошується до затвердіння стебла.

Отже, вибираючи сидерати, враховуйте:

1. Призначення сидератів: вони насичують ґрунт елементами, пригнічують бур’яни, покращують структуру, розпушують, захищають та знезаражують ґрунт, забезпечують йому «відпочинок».
2. Основні види та їх переваги: бобові – універсальні, збагачують азотом; хрестоцвіті – розпушують, перетворюють фосфор, але мають обмеження щодо кислих ґрунтів та капусти; злакові – збагачують калієм та азотом, корисні для кислих ґрунтів; гречані – розпушують щільні ґрунти, додають фосфор та калій; гідрофільні – покращують аерацію, захищають від бур’янів та бактерій; амарантові – підвищують родючість, розпушують, додають азот. Головне правило: сидерати та культури після них мають бути з різних сімейств.
3. Вибір конкретної рослини: серед бобових популярні конюшина, люпин, буркун, вика, горох. Хрестоцвіті – гірчиця, редька, ріпак. Злаки – овес, жито, просо. Гречка та амарант – створюють багато гумусу. Фацелія (гідрофіл) – виробляє багато зеленої маси, багату на азот, та захищає від хвороб.

Відділ контролю у сфері насінництва та розсадництва та якості зерна ГУ Держпродспоживслужби в Київській області