Сказ – це смертельно небезпечне інфекційне захворювання, що викликається вірусом і вражає центральну нервову систему ссавців, включаючи людину. Цей вірус передається через слину хворої тварини, переважно через укуси або при контакті слини з пошкодженою шкірою. Важливо пам’ятати, що сказ є абсолютно невиліковним після появи симптомів, тому єдиним ефективним засобом боротьби з ним є профілактика та своєчасне реагування.До цієї хвороби схильні всі теплокровні тварини, як домашні, так і дикі. Серед домашніх улюбленців найчастіше джерелом інфекції стають коти та собаки, тоді як у дикій природі основними розповсюджувачами є лисиці, вовки та інші хижаки. Зараження людини відбувається зазвичай через укус хворої тварини або при потраплянні її слини на відкриті рани чи слизові оболонки. Слід бути вкрай обережним, адже навіть зовні здорова тварина може бути переносником вірусу сказу, оскільки збудник з’являється у слині задовго до прояву перших клінічних ознак, іноді до 10 днів. Важливо, що вірус не передається через молоко, воду або харчові продукти.Інкубаційний період (час від зараження до появи перших симптомів) може тривати від двох тижнів до кількох місяців, іноді навіть до року, проте найчастіше він становить 1-2 місяці. Тривалість цього періоду безпосередньо залежить від місця укусу: чим ближче рана розташована до головного мозку, тим швидше прогресує захворювання. Особливо небезпечними є множинні та глибокі укуси, а також укуси, нанесені дикими тваринами, зокрема вовками та лисицями, оскільки їхня слина містить найвищу концентрацію вірусу сказу.Як розпізнати сказ у тварин?У собак ця хвороба може проявлятися у двох формах: буйній або тихій (паралітичній). При буйній формі собака стає надмірно збудженою, дратівливою, може скулити або лащитися до господаря, але згодом проявляє агресію. Втрата апетиту, блювота, сиплий гавкіт та утруднене ковтання, а також підвищене слиновиділення – типові ознаки. Деякі власники, помітивши труднощі з ковтанням, помилково намагаються витягнути уявну кістку з пащі, тим самим наражаючи себе на небезпеку зараження. Часто хвора собака тікає з дому і кусає інших тварин та людей на своєму шляху. При тихій (паралітичній) формі агресія відсутня, але спостерігаються паралічі кінцівок, що призводять до повного знерухомлення.У котів це захворювання, як правило, протікає у буйній формі. Скажені коти є вкрай небезпечними, вони часто нападають на людей, завдаючи укусів у ділянки обличчя та рук, що є особливо ризикованим через близькість до головного мозку.Своєрідно протікає сказ у диких тварин, зокрема у лисиць. Першою тривожною ознакою може бути нехарактерна для дикої тварини втрата страху перед людьми: хвора лисиця може заходити в населені пункти, прогулюватися вулицями, нападати на тварин або людей. На жаль, часто люди, не усвідомлюючи небезпеки, вбивають таких тварин і знімають шкірку, наражаючись на смертельне зараження. Діти, бачачи тварину, що ледве рухається, також нерідко намагаються її зловити, що є надзвичайно ризикованим.Що потрібно робити, аби уникнути зараження цією смертельною інфекцією?Найважливішим кроком є уникнення контактів з бездомними та дикими тваринами. Необхідно постійно пояснювати дітям небезпеку таких контактів і вчити їх ніколи не наближатися до незнайомих або підозрілих тварин.Якщо все ж таки вас покусала тварина, негайно приступайте до першої допомоги: ретельно промийте рану проточною мильною водою протягом щонайменше 15 хвилин, використовуючи шприц або спринцівку для кращого очищення. Після цього обробіть краї рани йодною настоянкою або іншим антисептиком. І найголовніше – якомога швидше зверніться до медичного закладу. Тільки лікар може оцінити ризик та вирішити питання щодо необхідності проведення курсу антирабічних щеплень, які є єдиним ефективним засобом профілактики сказу після можливого зараження.Пам’ятайте, що не слід вбивати тварину, яка вас покусала, якщо вона не проявляє явних ознак сказу. Її необхідно ізолювати (наприклад, прив’язати або помістити в клітку) і негайно викликати ветеринарного лікаря для проведення десятиденного нагляду. Якщо протягом цього періоду у тварини не з’являться ознаки сказу, то ризику зараження від неї не було.Кожен відповідальний господар повинен утримувати свою собаку на прив’язі або у вольєрі, не дозволяти їй вільно гуляти вночі та, найголовніше, щороку проводити обов’язкове щеплення проти сказу. Нещеплена собака, що вільно пересувається, становить серйозну загрозу зараження сказом для членів сім’ї та інших людей.Також украй важливо знати: якщо в населений пункт або на подвір’я забігла лисиця чи інша дика тварина, не намагайтеся з нею контактувати. Негайно зверніться до ветеринарного лікаря або відповідних служб для її безпечного відлову та обстеження.Пам’ятайте: сказ – це хвороба, яку вилікувати неможливо. Її можна лише попередити завдяки своєчасним та правильним діям. Бережіть себе та своїх близьких!У випадку виникнення питань звертайтесь до Путивльської дільничної лікарні ветеринарної медицини Конотопської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: м. Путивль, вул. Кролевецька, 12 або за тел. (05442) 5-10-53, 5-34-35