Вода – найпоширеніша речовина в біосфері, яка займає виключно важливе значення в природі. Для людини питна вода – це харчовий продукт для щоденного споживання. Людині потрібна чиста високоякісна питна вода.

Але, поряд з цим, питна вода при певних умовах може нести і загрозу для здоров᾽я людини. Ця загроза визначається епідемічною, паразитологічною, радіаційною, токсичною небезпекою та пов’язана з наявністю в питній воді мікроорганізмів, паразитів, радіонуклідів, хімічних речовин, у тому числі, природного походження.

Питна вода є чинником передачі більше, ніж півсотні інфекційних хвороб, у тому числі таких небезпечних, як холера, черевний тиф, лептоспіроз, гепатит А, а також причиною виникнення специфічних ендемічних захворювань – флюороз, водно-нітратної метгемоглобінемії малюків. Іноді у питній воді зустрічається багато солей соляної та сірчаної кислот (хлориди і сульфати). Вони надають воді солоний і гірко-солоний присмак. Вживання такої води призводить до порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Вода, в 1 л якої хлоридів більше 350 мг, а сульфатів – більше 500 мг, вважається несприятливою для здоров’я.

Однією із небезпечних хімічних сполук є нітрати, які мають надзвичайно токсичний вплив на організм людини і особливо є небезпечними для дітей. З ним безпосередньо пов’язане серйозне отруєння – водно-нітратна метгемоглобінемія у дітей раннього віку, внаслідок якої реєструються і летальні випадки. При цьому захворюванні гемоглобін в крові заміщується метгемоглобіном, тобто азот нітратів витісняє кисень. Це призводить до таких серйозних наслідків, як кисневе голодування організму, різко погіршується стан здоров’я. Накопичуючись в організмі, нітрати можуть призвести до розвитку інших серйозних захворювань:

• Онкологічні захворювання (зокрема, шлунково-кишкового тракту);
• Порушення роботи підшлункової та щитовидної залози;
• Серцева недостатність;
• Захворювання нирок;
• Захворювання серцево-судинної системи.

Тому так важливо проводити лабораторний контроль води питної на вміст нітратів з колодязів та каптажів джерел, яка використовується для споживання, особливо дітьми віком до 3-х років.

Кількість нітратів, яка може міститися в воді та не становити небезпеки для здоров’я, регулюється Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Згідно з гігієнічними вимогами до якості питної води, вміст в ній нітратів не повинен перевищувати 50 мг/л.

У нашому регіоні населення питну воду отримує з сільських водогонів, шахтних і трубчастих колодязів. Останнім часом для питних потреб широко використовується питна вода фасована з торгівельної мережі та з пунктів розливу.

Для водопостачання садиб, окремих житлових будинків, інших інфраструктурних об’єктів в селах широко використовуються поверхневі водоносні горизонти, які залягають на глибині від 3 до 30 м. від поверхні. Ці водоносні горизонти погано захищенні як від біологічних, так і хімічних забруднень, мають нестабільні мікробіологічні показники, майже половина досліджених проб води з цих горизонтів небезпечна в епідеміологічному відношенні.

Однією із найбільш вагомих та поширених причин забруднення води у колодязях та каптажах є недотримання їхніми власниками вимог законодавства при облаштуванні та утриманні колодязів, а саме:

– розміщення на відстані менше 20 м від криниці вигребів, дворових вбиралень, купи гною, які можуть сприяти як бактеріологічному забрудненню води, так і її забрудненню нітратами, аміаком та нітритами;

– не забезпечення захисту джерел водопостачання від доступу домашніх тварин та птиці, з фекаліями яких у колодязь можуть потрапляти патогенні мікроорганізми, носіями яких вони є;

– не проведення заходів, які запобігають потраплянню до колодязів поверхневого стоку (дощових і талих вод) – відсутність бетонної відмостки навколо колодязя. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя.

– З метою захисту від засмічення оголовок криниць повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс;

– неконтрольоване використання на присадибних ділянках біля джерел водопостачання пестицидів, агрохімікатів, засобів захисту рослин тощо.

Стінки колодязя слід влаштувати з монолітного залізобетону, бетонних або залізобетонних кілець, а за їх відсутності – керамікою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин;

Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби, розміщені у шахматному порядку на відстані 0,3 м одна від одної.

Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси, зливна труба якого повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим “журавлем” з відром для загального користування. Біля колодязя влаштовують підставку для відер, навколо споруди огорожу (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежку із твердим покриттям (від воріт до колодязя).

Власники колодязів чи каптажів джерел зобов’язані щорічно проводити обстеження цих споруд, їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд та знезараження питної води, а також лабораторні дослідження її безпечності та якості.

Спеціалістами Калуського районного управління Держпродспоживслужби в Івано Франківській області спільно з представниками Івано Франківськой регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби щорічно проводиться відбір взірців води питної, для проведення моніторингових лабораторних досліджень. Так в 2023 році відібрано 50 взірців води питної для проведення мікробіологічних та санітарно-хімічних досліджень. Всього проведено 303 дослідження, з них – не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам 7,7% за мікробіологічними показниками та 3,1% за санітарно-хімічними показниками. Як показали дослідження, підземні води мають підвищений вміст заліза. Основний показник бактеріального забруднення питної води є колі-індекс.

І ще одне питання: чи можна в домашніх умовах довести якість води до нормативних вимог? За мікробіологічними та паразитологічними показникам – так, шляхом кип’ятіння. Змінити хімічний склад (прибрати надлишкове залізо, нітрати) неможливо, за виключенням хіба що придбання та монтажу малопотужних установок очистки води,

Основним пріоритетом щодо покращення якості питної води є:

– охорона і поліпшення стану утримання джерел водопостачання;

– розробка планів першочергових заходів щодо визначення населених пунктів де складається негативна ситуація з водопостачання та забезпечення населення питною водою з централізованих водопровідних систем;

– використання пристроїв індивідуального та колективного доочищення води в установах, будинках, квартирах.

Вода – це життя, а тому, якість та безпечність питної води мають велике значення в житті людини.