Як плекати стійкість до викликів життя

Що таке стійкість?
Психологічна стійкість або резильєнтність є важливим компонентом здатності справлятися з труднощами та досягати результатів попри загрози чи небезпеки. Вона розвивається і змінюється з часом, залежно від обставин, і включає дві основні умови: наявність серйозної проблеми та здатність подолати її, досягнувши позитивних змін, навіть коли звичний порядок порушено.

Термін стійкість (резильєнтність) походить від латинського слова resilire, що означає «відскакувати» або «повертатися назад». У різних сферах знань, зокрема в екології, цей концепт описує здатність системи відновлюватися після порушень або негативних змін.
Життєстійкість розглядають на трьох рівнях: індивідуальному, громадському та суспільному:
• на індивідуальному рівні це може бути розвиток особистих навичок подолання стресу;
• на громадському — створення мереж підтримки, таких як групи взаємодопомоги чи хаби;
• на суспільному — впровадження державних програм із забезпечення психосоціальної підтримки.

Для підтримки стійкості на кожному з цих рівнів важливо створювати сприятливі умови, наприклад, доступ до якісної охорони здоров’я, безпечне середовище, освітні програми з психічного здоров’я, соціальні ініціативи для розвитку зв’язків і солідарності.

Стійкість залежить від наявних у людини особистих і соціальних ресурсів. Особисті ресурси можуть включати фізичне здоров’я, емоційну компетентність, навички управління стресом, соціальні — підтримку від близьких, участь у спільнотах, доступ до фахової допомоги. Ці фактори допомагають людині адаптуватися та «відновлюватися» у важких ситуаціях.
Стійкість — це не лише вроджена риса, але й набір поведінкових моделей, думок і дій, яких можна навчитися. Ключовими факторами для розвитку стійкості є:
• зв’язки з іншими людьми;
• добробут;
• корисне мислення;
• пошук сенсу в житті.
Зосередження на цих елементах допомагає краще долати труднощі і вчитися на травматичному досвіді.

У дітей життєстійкість часто залежить від добробуту сім’ї. Дослідження показали, що діти з високим рівнем стійкості мають добре розвинені навички розв’язання проблем, здатність будувати стосунки й чітке відчуття мети, що допомагає їм долати труднощі та уникати ризикованої поведінки.
У дорослих на стійкість впливає життєвий досвід, соціальні зв’язки та реакції на стрес. Протягом життя досвід стійкості може змінюватися, покращуватися або змінюватися залежно від обставин.

Процес розвитку стійкості часто супроводжується емоційними викликами. Люди, які пережили значні труднощі або травми, можуть відчувати сильний емоційний стрес, однак саме через ці випробування формується здатність долати подібні труднощі в майбутньому.

Кам’янське відділення
ДУ «Черкаський обласний центр контролю
та профілактики хвороб Міністерства охорони
здоров’я України»