7 січня, у день святкування Різдва Христового за юліанським календарем, усі монастирі на Черкащині відзначали це велике свято. Це пов’язано з тим, що більшість цих духовних осередків підпорядковані Українській православній церкві, яка історично дотримується цього календаря. Це питання викликає багато дискусій та інтересу в українському суспільстві, особливо в контексті прагнення до духовної незалежності та єдиної помісної церкви.

Багато вірян продовжують відвідувати храми, які перебувають у юрисдикції УПЦ, попри складну суспільно-політичну ситуацію. Причини цього різноманітні: від глибоко вкоріненої віри та традицій до особистих переконань і духовних зв’язків. Як зазначив один з цитованих вірян: “Я ж іду до Бога. Я і тих людей, і тих розумію. Хай вірять в що хочуть — Бог один. Так батьки наші жили. Ми йдемо до Бога”. Ця цитата відображає прагнення людей до духовності, незалежно від зовнішніх чинників.

На Черкащині, як і в багатьох інших регіонах України, триває процес переосмислення церковної приналежності. Громади та окремі віряни вирішують, до якої юрисдикції належати. Питання про те, коли саме храми, які наразі підпорядковані церкві з центром у Москві, стануть повністю українськими, залишається актуальним і потребує глибокого аналізу та суспільного діалогу. Це шлях до зміцнення національної єдності та духовної самостійності.

Важливо розуміти, що духовні питання часто мають глибоко особистий характер. Відвідування храмів та дотримання релігійних обрядів є вираженням віри та духовних потреб людини. Попри всі виклики, прагнення до Бога та пошук духовної істини залишаються незмінними цінностями для багатьох українців. Подальший розвиток подій у церковній сфері України, безумовно, вплине на життя багатьох громад.