Детальний інформаційний матеріал, що стосується актуальних епізоотичних загроз, зокрема грипу птиці, африканської чуми свиней (АЧС) та сказу. Ці захворювання становлять серйозну небезпеку як для тваринного світу, так і для людей, вимагаючи комплексного підходу до профілактики та контролю. Розуміння специфіки кожної хвороби, шляхів її поширення та методів запобігання є ключовим для забезпечення ветеринарної безпеки та захисту здоров’я населення.

Грип птиці – це високоінфекційне вірусне захворювання, що вражає домашню та дику птицю. Особливу небезпеку становлять високопатогенні штами вірусу, які можуть спричинити масову загибель птиці. Основними шляхами передачі є контакт з хворою птицею, її послідом, а також через заражені корми, воду та обладнання. Важливими заходами профілактики є дотримання правил біобезпеки на птахогосподарствах, регулярний моніторинг стану птиці, своєчасне сповіщення ветеринарних служб про підозрілі випадки та, за необхідності, проведення вакцинації. Особлива увага приділяється запобіганню занесенню вірусу з дикої природи.

Африканська чума свиней (АЧС) – це смертельне вірусне захворювання, що уражає свиней усіх порід та віку. Хвороба характеризується високою заразністю та летальністю, що призводить до значних економічних збитків для свинарських господарств. Основними джерелами вірусу є хворі свині та продукти їх забою. Передача може відбуватися через контакт з зараженими тваринами, їхніми виділеннями, а також через заражені корми, воду, транспортні засоби та навіть одяг чи взуття людей. Боротьба з АЧС передбачає суворе дотримання правил біобезпеки, знищення хворих тварин, дезінфекцію приміщень та транспорту, а також обмеження переміщення свиней та продуктів свинарства. Ефективної вакцини проти АЧС наразі не існує, тому профілактика є надзвичайно важливою.

Сказ – це небезпечне вірусне захворювання центральної нервової системи, яке передається переважно через слину заражених тварин, найчастіше під час укусу. Основними переносниками сказу в природі є дикі тварини (лисиці, вовки, кажани), але він також може вражати домашніх тварин – собак, котів, велику рогату худобу. Для людей сказ є смертельним захворюванням, якщо не розпочати своєчасне лікування після можливого зараження (постконтактна профілактика). Профілактика сказу серед тварин включає обов’язкову вакцинацію домашніх собак і котів, контроль чисельності диких тварин-носіїв та інформування населення про правила поведінки при зустрічі з підозрілими тваринами. Важливо пам’ятати, що будь-яка дика тварина, яка поводиться незвично, може бути переносником сказу.

Забезпечення епізоотичного благополуччя вимагає постійної уваги, відповідального ставлення до здоров’я тварин та тісної співпраці між власниками тварин, ветеринарними службами та громадськістю. Своєчасне виявлення, належне реагування та суворе дотримання профілактичних заходів є запорукою ефективного контролю над цими небезпечними захворюваннями.