8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Це свято, встановлене Законом України у 2023 році, виражає солідарність з Європою у вшануванні пам’яті про страшну трагедію в історії людства. Спільним символом є мак пам’яті, який заохочується використовувати під час публічних заходів та у тематичних матеріалах. Щоб дізнатися як самостійно виготовити мак, перегляньте відеоінструкцію та схеми.

Гасло кампанії “Пам’ятаємо! Перемагаємо!”

Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. Також розуміємо, що героїзація війни сприяє новим конфліктам.

Ключові тези

Україна вже понад 10 років відзначає перемогу над нацизмом у європейському дусі – вшановуємо, а не святкуємо. 8 травня та Друга світова війна розглядаються крізь призму людського виміру, акцентуючи увагу на ролі людей, які боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна вшановує всіх борців з нацизмом, висловлює повагу та вдячність загиблим воїнам і жертвам найжахливішої війни в історії.

Друга світова для України розпочалася з нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року та бомбардування Львова. З 22 червня 1941 року, після вторгнення Німеччини на територію СРСР, Україна стала ареною запеклих боїв. Майже 7 мільйонів українців було мобілізовано до Червоної армії, половина з них загинула, а багато отримали інвалідність.

День пам’яті та перемоги нагадує про те, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: нацистського в Німеччині та комуністичного в СРСР, а також через небажання світових держав чинити опір агресорам. У 1939–1945 роках ці режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, що призвело до величезних втрат серед українського, єврейського та інших народів.

На початку війни українці, не маючи незалежної держави, були розділені між кількома країнами. Нацисти і комуністи використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, виявляючи героїзм на всіх фронтах. Мільйони українців боролися зі зброєю в руках, сотні тисяч – в підпіллі. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним з основних театрів воєнних дій.

Вигнання нацистів не принесло Україні свободи, а призвело до комуністичного терору. Його проявом стали депортації та голод.

У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута завдяки консолідації суспільства та солідарності народів. Для запобігання війнам та порушенням прав людини, держави-переможниці створили Організацію об’єднаних націй, співзасновницею якої стала Україна.

Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат зусиль десятків держав і сотень народів.

Неприпустимі спроби прикриватися моральним авторитетом переможця для реваншизму. Пам’ять про війну має вести до цінування миру та боротьби з ворогом.

Після нацизму світ зіткнувся з рашизмом – російською версією нацизму. Він загрожує міжнародному правопорядку та демократії. Ідейним підґрунтям рашизму стало привласнення Російською Федерацією статусу “головного переможця” та перетворення перемоги над нацизмом на культ, пропаганду війни.

Сьогодні українці захищають не тільки себе, а й Європу від російської експансії, даючи шанс на створення справедливої світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією та відновлення територіальної цілісності України.

Важливо пам’ятати, що слабкість міжнародної спільноти заохочує агресорів. Сьогодні світ повинен використати історичні уроки для прийняття адекватних рішень щодо російської агресії.

Історична довідка

У міжвоєнний період українці були найбільшою бездержавною нацією в Європі. Українські землі були під контролем різних держав: СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. Третій Райх також мав претензії. Трагічна доля українців під радянською та польською владою призвела до активізації визвольного руху. У 1929 році була утворена Організація українських націоналістів (ОУН), яка проголосила метою створення Української самостійної соборної держави.

23 серпня 1939 року СРСР та Німеччина підписали пакт Молотова–Ріббентропа, розділивши сфери впливу, що призвело до нападу на Польщу.

Внаслідок змови Гітлера і Сталіна війна торкнулася українців вже 1 вересня 1939-го, коли нацистська Німеччина напала на Польщу, і німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста Галичини.

Гітлер підбурював Сталіна на негайний вступ до Польщі, погрожуючи у разі зволікання проголосити західноукраїнську державу. Тож 11 вересня 1939 року СРСР створив Білоруський та Український фронти, а 17 вересня Червона армія перетнула польський кордон. Того ж дня СРСР окупував західну Україну. Таким чином, від початку війни і до 22 червня 1941 року СРСР і Німеччина були союзниками і несуть спільну відповідальність за розв’язання Другої світової війни.

Разом із тим, як гітлерівська Німеччина, так і сталінський Радянський Союз відчували взаємну недовіру і виношували плани несподіваного нападу один на одного. 18 грудня 1940 року Гітлер підписав план «Барбаросса» – наступальну операцію на СРСР. Маючи розвідувальну інформацію про заплановане нацистське вторгнення, радянське командування почало вживати деяких превентивних заходів, але через спроби кремлівського керівництва не провокувати німців, Червона армія виявилася неготовою до нападу. Відтак, 22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна, а СРСР перетворився з союзника на запеклого ворога Німеччини.

Перший рік війни став для Червоної армії катастрофою. Ворог впевнено просувався на схід. Практично за рік і один місяць Україна була повністю окупована нацистською Німеччиною, яка представляла себе визволителькою від більшовизму та московського панування. Насправді ж нацисти відводили Україні роль сировинної колонії, чинили проти українців масові злочини.

Вигнання гітлерівців із території України почалося 18 грудня 1942 року, коли радянські війська увійшли до села Півнівка, що на Луганщині. Навесні 1944-го було прорвано німецький фронт біля Карпат. Остаточно з української території нацистів вигнано в листопаді 1944 року. Радянські війська дісталися кордону з Румунією і Словаччиною. Бої перемістилися до Європи. Так, у Віденській операції брали участь 2-й і 3-й Українські фронти та Дунайська флотилія. Тоді німців було вигнано із західної Угорщини та східної Австрії. Однією із завершальних стала Берлінська операція. Для штурму столиці Німеччини спрямували 1-й, 2-й Білоруські та 1-й Український фронти. У ніч на 1 травня 1945 року українець Олексій Берест разом із Мелітоном Кантарією та Михайлом Єгоровим встановив прапор Перемоги над райхстагом. 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом у передмісті Берліна підписано Акт про капітуляцію Німеччини.

Наслідки Другої світової війни для України

Друга світова війна для України не обмежувалася військовими діями та окупацією території. Українці брали участь в операціях на всіх воєнних театрах. Слід наголосити на внеску саме українців у розгром нацизму і згадати як про військовослужбовців Червоної армії (близько семи мільйонів), вояків УПА (понад 100 тисяч), так і про тих українців і вихідців з України, що перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тисяч у 1939 році), США (до 80 тисяч у 1945), Канади (до 45 тисяч у 1945), Франції (до п’яти тисяч у 1940 році).

Прямі людські втрати України у Другій світовій становлять понад 8 мільйонів осіб, економічні – 285 мільйонів тогочасних рублів. Обидва тоталітарні режими не рахувалися із життями людей на українських теренах. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл, депортації). Однак довго замовчувалися численні злочини того періоду комуністичного режиму – розстріли політичних в’язнів у тюрмах Західної України в червні–липні 1941 року, підрив центру Києва і греблі ДніпроГЕСу в 1941-му, знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих в море разом із санітарними машинами тощо. Із Україною пов’язане і завершення війни. 2 вересня 1945 року генерал Кузьма Дерев’янко, уродженець Уманщини, від імені СРСР приймав беззастережну капітуляцію Японії.

Українськими землями в роки Другої світової фронт прокотився двічі. Тактика спаленої землі тут була застосована спочатку відступаючою на схід радянською Червоною армією, а згодом – відступаючою на захід армією Третього Райху. Тут відбувалися масштабні битви і розгорнувся безпрецедентний рух спротиву.

Українські національні військові партизанські загони розпочали формуватися ще 1941 року, коли виникла «Поліська Січ», під проводом Тараса Бульби-Боровця. Згодом, ініціативу зі створення повстанських загонів та назву УПА перейняли діячі Організації українських націоналістів ОУН(б). Українська повстанська армія налічувала десятки тисяч бійців (загалом через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб), які діяли на Волині, Поліссі і Галичині. Тактичними формами боротьби УПА були рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обози, сутички з радянськими партизанами, військами НКВД, підрозділами польської Армії Крайової. Після приходу радянської влади на західноукраїнські землі у 1944 році УПА продовжила боротьбу в підпіллі, яка тривала до кінця 1950-х років.

Як Москва перетворила перемогу на культ

Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було встановлено тоді ж, 8 травня 1945 року (ще до підписання другого Акта). Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня оголошено днем всенародного торжества та вихідним. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистей не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим, але залишився державним святом. Поміж іншим, у тому ж 1947-му радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, удостоєних державних нагород.

Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним в СРСР, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги. Тож увага до цієї дати та певні меморіальні заходи зберігалися. Однак, інші радянські свята, наприклад, 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада – річницю Жовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом.

Вихідним День Перемоги знову став тільки у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го.

Після 1960-х 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф про Перемогу заступив міфологію про Велику жовтневу революцію. Компартія та особисто генсек Леонід Брєжнєв почали активно експлуатувати тематику «Великої Перемоги» як складника підвищення в суспільстві авторитету правлячої верхівки.

Пам’ять про Другу світову війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній Росії міфи про Другу світову війну, а точніше «Велику вітчизняну», продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє».

Однак російська пропаганда активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині власної країни та серед держав, які колись були частиною СРСР, а й намагається маніпулювати громадською думкою в Європі та цілому світі. Держава-агресор використовує перемогу в Другій світовій війні і свою нібито «виключну роль» в ній як індульгенцією на вчинення масових злочинів в Україні – проти військовополонених і цивільних.

Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті:

За посиланням http://ww2.uinp.gov.ua/ діє сайт Українського інституту національної пам’яті, присвячений Другій світовій війні. Він містить інформацію про ключові події, постаті, карти, інфографіку, фотогалерею, відеоролики й електронні видання про війну, підбірку фільмів «20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну» та інші проєкти.

Відеопроєкт «Війна і міф»

Українським інститутом національної пам’яті створено просвітницький відеопродукт, який відтворює об’єктивну, науково вивірену інформацію про Другу світову війну й сприяє відновленню та збереженню національної пам’яті Українського народу, популяризує історію України та спростовує радянські й російські міфи, пов’язані з подіями вказаного історичного періоду.

Серія включає дев’ять відеороликів у форматі відеофайлів MP 4. Ролики розвінчують міфи про Другу світову війну, розміщені вони із супровідною інформацією на офіційній фейсбук-сторінці та youtube-каналі Українського інституту національної пам’яті.

Завантажити

Презентація «Україна в Другій світовій війні»

#Українська Друга світова війна

За повідомленням Українського інституту національної пам’яті