Історична сторінка Болграда кінця XIX століття розкриває важкі умови життя та боротьбу його мешканців. Наприкінці ХІХ століття в Болграді функціонувало кілька невеликих підприємств: 2 салотопні, 4 свічкові, 3 миловарні, 4 шкіряні, 4 фарбувальні, 5 гончарних та 2 цегельні заводи. Проте, ключову роль в економіці продовжувало відігравати сільське господарство. Місто володіло 11488 десятинами землі, зокрема 243 десятинами городів і 960 десятинами садів. Населення Болграда складало 7610 мешканців, а кількість будинків сягала 1109.

Становище більшості болградців, переважно селян, було вкрай складним. Лише 25% землі належало селянам, тоді як 75% перебувало у власності шести поміщиків. Відсутність сучасної техніки та низький рівень агротехніки призводили до низької врожайності. Основним продуктом харчування селян була кукурудза. Тяжкі житлові умови та погане харчування спричиняли масові захворювання та високу смертність. В той же час, багатії, такі як Абаджієв, брати Анастасієви, Радіонов та інші, мали понад тисячу десятин землі кожен.

З розвитком капіталізму, класове розшарування посилювалося, що призводило до загострення боротьби за землю. У 1899 році біля приміщення “неодмінного земського комітету” відбувся виступ селян, які вимагали позички через загрозу голодної смерті для їхніх сімей. Жорстока розправа поліції та солдатів призвела до арешту 47 селян, з яких 36 було засуджено до тюремного ув’язнення.

Перша світова імперіалістична війна погіршила матеріальне становище селян та робітників Болграда. Більшість чоловіків було мобілізовано на фронт або на будівництво військових укріплень. Через дефіцит сировини підприємства зупинялися, зростало безробіття. Тривалість робочого дня на діючих підприємствах збільшилася до 13-14 годин на добу. Схожа ситуація склалася і в сільському господарстві. У звіті завідуючого державним земельним майном за 1916 рік зазначалося, що в Болграді налічувалося 880 бідних селянських господарств, які орендували казенну землю. У 1916 році вони мали сплатити орендну плату та недоїмки на загальну суму 347 871 крб. 15 коп. Сплачено було лише 121812 крб. 45 коп., а решта – 226058 крб. 70 коп. залишилася в недоїмках. Велику орендну плату з селян також стягували болградські поміщики.

12 січня 1918 року Болград окупували румуно-боярські війська. Це погіршило становище бессарабських селян, зокрема й мешканців Болграда. На третій день окупації, зібравши всіх жителів на площі, солдати відкрили хаотичну стрілянину. Почалися пограбування та масові реквізиції. З місцевих складів вивезли 2,5 мільйона пудів зерна.

З перших днів окупації розпочалася насильницька румунізація краю: болгарські навчальні заклади в Болграді закрили, а вчителів А. Константинова, К. Агура, І. Мальчева, В. Пугачева та інших арештували за їхню позицію щодо захисту права викладати рідною мовою.