Історія білої тростини — це шлях від простого інструменту до символу самостійності та боротьби за гідне життя незрячих людей. Протягом століть люди з вадами зору покладалися на допомогу супроводжувачів або використовували звичайні палиці для орієнтування. Однак, із розвитком транспорту, виникла нагальна потреба у чіткому сигналізуванні своєї сліпоти оточуючим, особливо водіям. На початку 20-го століття, у 1911 році, в Бельгії незрячі використовували червоні прапорці, а в Данії, Швеції та Німеччині — жовті стрічки з чорними крапками. На жаль, ці методи не були ефективними ні для орієнтування, ні для сигналізації.

Ключовим моментом у становленні білої тростини стала історія Джеймса Бігса, англійського фотографа, який втратив зір внаслідок нещасного випадку. Зустрівши осліплого солдата, він отримав цінну пораду: розвивати самостійність. Бігс почав використовувати звичайну прогулянкову тростину, але швидко зрозумів, що вона недостатньо помітна для оточуючих, особливо в умовах туманної англійської погоди. Щоб вирішити цю проблему, він пофарбував тростину в білий колір, зробивши її більш помітною. Ця проста, але геніальна ідея була успішно впроваджена серед інших незрячих.

Наступним важливим кроком стала ініціатива ротаріанського клубу у 1931 році, який придбав та подарував білі тростини британським незрячим. Ця подія отримала широке висвітлення у пресі, а Британський Королівський національний інститут для сліпих, за підтримки радіо BBC, розпочав програму забезпечення всіх незрячих цими засобами.

У Франції, країні, яка подарувала світу Валентина Гаюї та Луї Брайля, історія білої тростини також почалася приблизно в 1930 році. Аристократка Гвіллі д’Ербемон, активна захисниця прав незрячих, помітила складність їхнього самостійного пересування містом через недостатню помітність. Вона запропонувала використовувати білу тростину, і цю ідею підтримав префект паризької поліції. Завдяки газетній кампанії, ідея була широко впроваджена. 7 лютого 1931 року Гвіллі вручила 5000 білих тростин ветеранам Першої світової війни та представникам цивільних незрячих.

Після Другої світової війни біла тростина зазнала значних змін. Річард Гувер, займаючись реабілітацією американських ветеранів, зрозумів, що довша тростина дозволяє краще орієнтуватися та безпечніше пересуватися. Він розробив методику використання тростини як засобу для орієнтування, активно експериментуючи.

З ініціативи Міжнародної Федерації сліпих, 15 жовтня 1970 року в США було запроваджено Міжнародний день Білої тростини. До цієї ініціативи приєдналися європейські країни та СРСР. Це день, що привертає увагу до проблем близько 170 мільйонів людей з порушеннями зору.

Сучасні білі тростини виготовляються з легких і міцних матеріалів, таких як сталь, алюміній, графіт, скловолокно, та можуть складатися. Розробляються також електронні датчики, які допомагають визначати перешкоди. Незважаючи на технологічний прогрес, біла тростина залишається незмінним символом незрячої людини, її самостійності та прагнення до повноцінного життя.

👉 Зупинись. Подивись. Побач.

Побач того, хто йде з білою тростиною — і допоможи, якщо потрібно.
Побач перешкоди на тротуарах — і подумай, чи не заважають вони тим, хто не бачить.

⚪ Біла тростина — це більше, ніж предмет. Це шлях до гідного, самостійного життя.

📢 Поширюй знання. Формуй повагу. Будь на боці тих, хто кожного дня долає темряву — з вірою, мужністю і білою тростиною в руках!

З повагою центр соціальних служб Сухополов’янської сільської ради