Сьогодні знову важкі хмари чорної печалі закрили від нас світло весняного сонця, безжальний біль увірвався в наші серця, страшний сум міцно стиснув душі і не відпускає. У несправедливій кровопролитній війні з російськими окупантами загинув наш односельчанин Олег Миколайович Лютинський… Загинув як герой, віддавши своє життя за можливість кожного з нас  жити, творити, любити, працювати під мирним небом…   Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблого, розділяємо непоправне горе. Нехай світла пам’ять про  Олега назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій.

                                                                                       Пам’яті Олега Лютинського 

Зацвітає садок  – оживає село,

І, здається, що тої війни й не було!

Лиш одне нагадає про тугу – печаль…

Боже, знов край огортає чорна вуаль…

Знов заснув навіки син – Герой УКРАЇНИ,

Повернувшись на мить у труні-домовині…

Зустрічають тюльпани й вишневі садки,

І…маленький синочок, і зчорнілі батьки!

Накувала зозуля йому небагато:

Ви простіть, що так мало, сестри, мамо і тату,

Не повернеться сокіл – відлетів вже на небо,

Десь за хмари високо, де боротись не треба!

Спочивай, наш Герою, біля Бога служи –

Бережи мир на небі, до нас в снах поспіши! 

                                                                                        Оксана Мороз

« повернутися