10 вересня 2025 року Тараканівська громада провела в останню дорогу водія-кранівника одного з підрозділів 23 інженерно-позиційного полку, солдата – Миколу ГАЛЬЧУКА, який відійшов у вічність від гострої серцевої недостатності під час відрядження у місті Суми. Його життя, віддане службі, обірвалося раптово, залишивши глибокий слід у серцях тих, хто його знав.

Жителі громади та села Рачин зустріли на колінах траурний кортеж з тілом померлого Воїна. Цей акт шани та скорботи продемонстрував глибоку повагу громади до свого героя, встеливши живими квітами останню дорогу до рідного дому. Кожен крок, кожен погляд був сповнений невимовної жалоби.

У храмі Свято-Казанської ікони Божої Матері чин похорону відслужили священники Православної церкви України на чолі з настоятелем храму протоієреєм Володимиром. Молитви за упокій душі Миколи Гальчука лунали в стінах храму, об’єднуючи всіх у спільній скорботі та вірі.

Громада з невимовним болем у серці провела Миколу з належними почестями до останнього місця спочинку. Побратими, вірні своєму обов’язку, прощальними пострілами віддали останню честь військовослужбовцю, підкреслюючи його мужність та відданість. Це був прощальний салют герою, чиє життя було присвячене захисту батьківщини.

В цю гірку мить розділяємо горе та болючу рану втрати з рідними та близькими Миколи Гальчука. У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять мужнього солдата, який віддав своє життя за мирне майбутнє. Пам’ять про Миколу Гальчука назавжди залишиться в наших серцях як приклад відваги та самовідданості. Його жертовність не буде забута.