10 жовтня минає перша річниця трагічної загибелі Захисника України, молодшого сержанта Руслана ГОЛУБЕНКА. Його юне життя, сповнене відваги та самопожертви, обірвалося на Курщині 10 жовтня 2024 року, коли він мужньо виконував військовий обов’язок в бою за нашу Батьківщину, за її незалежність та свободу.

Руслан Вадимович ГОЛУБЕНКО народився 3 грудня 2002 року в мальовничому селі Рябухи. Змалку він вирізнявся допитливістю та прагненням до знань. Навчався у Плугатарській загальноосвітній школі I-III ступенів, яку успішно закінчив у 2019 році. Його шлях до мрій про мистецтво проліг до Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, куди він вступив одразу після школи.

Однак доля розпорядилася інакше. У лютому 2021 року, за рік до початку повномасштабного вторгнення, Руслан зробив усвідомлений вибір – уклав контракт на військову службу у Збройних Силах України. Це рішення стало проявом його глибокого патріотизму та готовності захищати свою країну. З перших днів повномасштабної війни, молодший сержант Руслан Голубенко став на захист Чернігова, а згодом боровся на Донецькому напрямку, виявляючи неабияку мужність та стійкість.

Руслан був не просто воїном, він був справжнім сином України, вірним присязі та народу навіть у найскладніші моменти. Його молодість, сповнена планів та надій, трагічно обірвалася, але пам’ять про його подвиг житиме вічно. Друзі згадують його як розумну, життєрадісну людину, яка завжди була на позитиві, оточена численними друзями. Він був турботливим і люблячим сином та братом, залишаючи світлий слід у серцях усіх, хто його знав.

Похований Руслан Голубенко у своєму рідному селі Рябухи, де його пам’ять вшановується з особливою шаною. На фасаді Плугатарського ЗЗСО I-III ступенів встановлено меморіальну дошку на честь колишнього учня, Руслана Голубенка, який віддав життя за свободу та незалежність України. Ця дошка є вічним нагадуванням про його жертовність.

Удостоєння найвищої нагороди – ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), яким Руслана Вадимовича ГОЛУБЕНКА нагородив Указом Президента України №203/2025 від 31 березня 2025 року, стало визнанням його особистої мужності, самовідданих дій у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Ця нагорода – лише малий знак поваги до його великого подвигу.

Вічна слава та вічна пам’ять Захиснику України! Його приклад надихає нас цінувати мир та боротися за майбутнє нашої держави.