10.07.2025 14.00 ВШАНУЙ ПАМ”ЯТЬ ЗАГИБЛИХ МЕДИКІВ…Це люди, які віддали найдорожче – своє життя, рятуючи життя інших і залишилися вірними клятві Гіпократа до останнього подиху.Завдяки їх професійності і мужності – сотні людей продовжують жити, працювати, захищати нашу державу та кожного з нас.Пам’ять про них має жити – у словах, у наших вчинках, у наших серцях 🕯️

У цей особливий день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто стояв на передовій боротьби за людське життя, – перед загиблими медиками. Їхня жертовність є прикладом найвищої відданості професії та клятві Гіпократа, яку вони несли у своїх серцях до останнього подиху. Ці справжні герої, не вагаючись, ставили потреби інших вище за власні, демонструючи неймовірну мужність у найскладніших обставинах. Кожен загиблий медик – це непоправна втрата, але їхній подвиг залишається вічним маяком людяності та самовідданості.

Вшанування пам’яті медиків-героїв є нашим священним обов’язком. Вони боролися за кожне серцебиття, за кожен подих, за кожну посмішку. Їхня героїчна смерть, хоч і трагічна, але сповнена глибокого сенсу, адже вона дала шанс на життя сотням і тисячам людей. Завдяки їхній професійності, невтомній праці та непересічній мужності, багато хто з нас сьогодні продовжує жити, працювати на благо країни, виховувати дітей та захищати нашу державу від будь-яких загроз. Вони є невід’ємною частиною нашої сучасної історії, написаної кров’ю та самовідданістю.

Нехай їхні імена будуть навіки вписані у літопис вдячності. Пам’ять про цих медиків-героїв має жити не лише у спогадах, але й у конкретних діях. Ми маємо пам’ятати про їхню жертовність медиків у кожному врятованому житті, у кожному жесті допомоги, у кожній миті турботи. Це наш спільний обов’язок – зберегти і передати наступним поколінням історію їхнього неперевершеного подвигу. Адже саме такі історії формують суспільство, що цінує життя і шанує своїх захисників.

Тож нехай свічка пам’яті, що горить у наших серцях, ніколи не згасне. Пам’ять про загиблих медиків є нагадуванням про те, що справжній героїзм проявляється не лише на полі бою, а й у тиші лікарень, під свист куль, у безсонних ночах над операційним столом. Це була клятва Гіппократа, що стала для них життєвим кредо, і вони відстояли її до кінця. Кожен з нас може долучитися до цієї вшанування – згадуючи їхні імена, розповідаючи про їхній подвиг, або просто зупинившись на мить і подякувавши подумки. Їхня спадщина – це життя, яке вони подарували нам. І ми зобов’язані пам’ятати про це завжди. Їхній приклад – це потужний стимул для майбутніх поколінь медичного персоналу.