12 липня – це день, коли Україна згадує одного зі своїх відданих синів, Юрія Івасишина. Ця дата позначена скорботою та глибокою повагою до Захисника України, чиє життя стало прикладом незламності та безмежної любові до рідної землі. Юрій Михайлович Івасишин народився 21 січня 1989 року у місті Жидачеві. Його освіта розпочалася у місцевій школі №2, а згодом він здобував знання у престижній «Львівській Політехніці».Ще у студентські роки Юрій Івасишин демонстрував активну громадянську позицію, взявши участь у подіях Помаранчевої революції. Після цього його життєвий шлях привів до Праги, куди він переїхав до батьків. Проте навіть за межами Батьківщини його серце билося в унісон з Україною. У Чехії Юрій Івасишин став рушійною силою у проведенні численних культурних заходів, метою яких було не лише підтримка української спадщини, а й поширення правдивої історії України серед європейської спільноти.Переломним моментом для Юрія Івасишина стало повернення до Києва у листопаді 2013 року. Він одразу ж поринув у вир подій Революції Гідності, ставши одним з її активних учасників. Його відданість ідеалам свободи була настільки сильною, що навіть отримане поранення під час жорстокого розгону мирного мітингу не зламало його духу, а лише зміцнило рішучість боротися за вільне майбутнє своєї країни.З початком антитерористичної операції Юрій Івасишин знову став на захист Вітчизни, воюючи у складі підрозділу «Сокіл» ОДЧ «Карпатська Січ». Його досвід і переживання, отримані на фронті, знайшли відображення у його творчості. Після повернення до мирного життя, спільно зі своїм побратимом, він написав книгу «Смерть царя». Цей твір, заснований на реальних подіях Революції Гідності та викликах російсько-української війни, став важливим свідченням того часу.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юрій Івасишин перебував у Чехії, але його патріотизм не дозволив йому залишатися осторонь. Він негайно повернувся до України, щоб знову стати на її захист. Спочатку він приєднався до загонів самооборони рідного Жидачева, а згодом вступив до лав Інтернаціонального батальйону. Його шлях у військових структурах продовжився у складі морської піхоти Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО України). Вже у серпні 2022 року його мужність і відвага були відзначені Президентом України, і він отримав звання сержанта.З осені 2022 року і до останнього подиху Юрій Івасишин служив у спецпідрозділі «Артан» ГУР МО України. Його бойовий шлях був сповнений випробувань, особливо під час запеклих боїв під Бахмутом, де він отримав важке поранення. Незважаючи на численні операції та тривалу реабілітацію, що призвели до встановлення ІІ групи інвалідності, незламний дух Юрія Івасишина змусив його знову повернутися до служби. 13 грудня 2023 року він отримав підвищення, що свідчить про його виняткові заслуги та професіоналізм. Його самовіддана служба була відзначена нагрудним знаком «Ветеран війни» та відзнакою Президента України «За оборону України».Життя цього відважного Воїна обірвалося 12 липня 2024 року, залишивши глибокий слід у серцях тих, хто його знав, і всієї України. 12 грудня 2024 року Жидачів прощався зі своїм Героєм у храмі Святого Воскресіння Господнього. Чин похорону Захисника України Юрія Івасишина також відбувся 12 грудня 2024 року у гарнізонному храмі святих Апостолів Петра і Павла. Останній спочинок Воїн знайшов у Львові, на Марсовому полі, місці вічного спокою багатьох Захисників.Вічна пам’ять, безмежна шана і невмируща слава Герою, Юрію Івасишину, чиє ім’я назавжди вписане в історію боротьби за свободу та незалежність України. Його приклад надихатиме майбутні покоління!