🎬 13 вересня Україна відзначає День українського кіно, день, присвячений пам’яті видатного режисера, письменника та кінематографіста Олександра Довженка. Це свято – чудова нагода згадати, як кіно увійшло в наше життя та як воно еволюціонувало. Історія українського кіно – це багатий шлях, що відображає культурні та соціальні зміни країни.

Перший кінопоказ просто неба відбувся навесні 1945 року в Заставні. На стіні будинку контори колгоспу імені Кірова заставнівчани вперше побачили короткометражний фільм про війну. Ця магія кіно, привезена пересувною кіноустановкою з Чернівців, справила незабутнє враження та започаткувала розвиток кінематографа в регіоні. Систематичний розвиток кіномережі почався у 1946 році з дирекції кіномережі при відділі культури. Першим її керівником став полковник у відставці Г. Попов, якого згодом замінив Г. Осипенко. Завдяки їхнім зусиллям та допомозі місцевих ентузіастів – Г. Колодкa, М. Колібаби, М. Пазюка та М. Цуркана – було закладено міцний фундамент для розвитку кінокультури.

Після закінчення Львівського кінотехнікуму до команди долучився М. Павлюк, який згодом став директором кіномережі. Перші кінопокази проходили у приміщенні колишньої синагоги, пізніше переобладнаній під борцівський зал. Нова ера розпочалася у 1976 році з відкриттям сучасного широкоформатного кінотеатру «Мир». Саме з діяльністю М. М. Павлюка пов’язані його золоті роки. Кіномережа на той час включала 39 кіноустановок та 6 автомобілів, що забезпечували покази у найвіддаленіших куточках району. Кінотеатр «Мир» працював щодня, пропонуючи сеанси о 17:00, 19:00 та 21:00. У вихідні дні додавалися дитячі покази: мультфільми о 14:00 та казки о 15:00. Популярність «Миру» була надзвичайною – дістати квитки було справжнім викликом, а кожен мешканець мріяв мати знайомих серед персоналу кінотеатру. «Мир» став не просто місцем для перегляду фільмів, а справжнім центром культурного життя та спілкування для громади.

На жаль, епоха розквіту кінотеатру «Мир» завершилася його закриттям у 2019 році. Це стало відображенням загальних тенденцій, з якими українське кіно зіткнулося після розпаду Радянського Союзу. У 1990-х та на початку 2000-х років український кінематограф переживав складні часи: кіностудії закривалися, фінансування стрімко скорочувалося, а вплив іноземної, зокрема російської, пропаганди через медіа та кінематограф ставав дедалі відчутнішим. Це був період випробувань для національного кіно.

Попри всі труднощі, які пройшов український кінематограф, сьогодні ми спостерігаємо його відродження. Нові талановиті режисери, сценаристи та актори сміливо виходять на сцену, створюючи фільми, що здобувають визнання як в Україні, так і на міжнародній арені. Це свідчить про великий потенціал та світле майбутнє українського кіно, яке неодмінно стане потужним чинником духовної єдності та культурного зростання нашої нації. Відродження українського кіно – це важливий крок до збереження національної ідентичності та культурної спадщини.

Олександр Дрига, директор кінотеатру «Мир» у 2003–2019 роках