14 червня цього року виповнюється 115 років з дня народження видатного українського театрознавця Валеріана Дмитровича Ревуцького. Валеріан Ревуцький – це ім’я, що назавжди вписане в історію української культури, його внесок у дослідження театру є неоціненним. Валеріан Ревуцький походив зі славетної родини, що бере свій початок ще з козацької старшини XVII століття, що додає його постаті ще більшої ваги та історичного значення. Нелегка доля судилася Валеріану, сину Дмитра Миколайовича Ревуцького, відомого діяча української культури.

Народився Валеріан Ревуцький у родинному маєтку батька, Дмитра Миколайовича Ревуцького, видатного літературознавця, фольклориста та музикознавця, в селі Іржавець, Прилуцького району Чернігівської області. Втрата матері у віці 8 років стала важким випробуванням для юного Валеріана. Освіту здобував у Шевченківській зразковій школі в Києві та Другій будівельній професійній школі. Згодом, 1934 року, закінчив Київський будівельний інститут. Служба в Червоній Армії на Далекому Сході тривала з 1935 по 1936 рік. Після демобілізації Валеріан Ревуцький кардинально змінює свій життєвий шлях, вступаючи до Київського державного театрального інституту у 1937 році, щоб реалізувати покликання душі.

Щоб уникнути переслідувань від НКВС, які загрожували національно свідомому студенту, Валеріан Ревуцький переводиться до Державного інституту театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського в Москві у 1939 році. Він належав до тих українців, які, навчаючись у Москві, не втрачали своєї національної ідентичності та прагнули працювати на благо української культури. Валеріан Ревуцький став одним із перших театрознавців, хто здобув спеціалізовану освіту в цій галузі, адже до війни в Київському державному театральному інституті таких фахівців ще не готували.

Війна змусила Валеріана Ревуцького повернутися до Києва. Трагічні події, зокрема вбивство батька та мачухи у 1941 році, стали переломним моментом у його житті. Незважаючи на арешт гестапо, він дивом уникнув смерті та продовжив викладати історію українського театру в Київській музично-драматичній консерваторії. Організував молодіжний театр-студію «Гроно». З 1943 року емігрував на Захід, де продовжив свою наукову та викладацьку діяльність.

У Львові викладав історію світового театру в театрі-студії Й. Гірняка. Згодом переїхав до Англії, а потім до Канади, де здобув канадське громадянство та продовжив наукову кар’єру. Закінчив магістратуру Славістичного департаменту Торонтського університету, викладав в університеті Британської Колумбії. Наукова діяльність Валеріана Ревуцького була присвячена дослідженню історії українського театру ХІХ-ХХ століть, результатом чого стали численні праці та публікації.

Валеріан Ревуцький – автор сотень статей, опублікованих в українських та англомовних виданнях. Він був доктором філософії мистецтва, професором, членом Національної Спілки Театральних Діячів України, іноземним членом Академії Мистецтв України, заслуженим діячем мистецтв України. За вагомий внесок в українське театрознавство був відзначений премією імені І. Котляревського. Валеріан Ревуцький відвідав Україну після здобуття нею незалежності, підтримував розвиток української культури. 22 грудня 2010 року Валеріан Ревуцький відійшов у вічність, залишивши по собі неоціненний спадок. Валеріан Дмитрович Ревуцький – справжній лицар української сценічної культури, який присвятив їй усе своє життя.