15 липня Україна урочисто відзначає День Української Державності – дату, що глибоко символізує тяглість багатовікової історії нашого народу. Цей день єднає у собі пам’ять про Хрещення Русі-України та вшанування великого будівничого держави, Київського князя Володимира Великого, який заклав основи нашого цивілізаційного шляху. Це не просто свято, а нагода осмислити шлях до сучасної української незалежності.

Прийняття християнства князем Володимиром у 988 році стало ключовим цивілізаційним вибором, що визначив культурний, освітній та духовний розвиток. Ця подія сприяла піднесенню культури, науки, дала потужний поштовх розвитку кириличної писемності та зміцненню державних інститутів. Вона започаткувала епоху формування правових та суспільних норм, що є фундаментом для подальшого державотворення.

Державність є втіленням прагнення нації до самостійного існування та розвитку. В її основі лежить незламна воля народу до самовизначення, унікальний історичний досвід, менталітет та правові традиції. Сама ж держава виступає гарантом цілісного існування нації, її захисту та прогресу, забезпечуючи умови для повноцінного життя суспільства.

Ознаками успішної та міцної держави є реалізоване право нації на самостійність, дієздатний державний апарат, потужне військо, здатне обороняти територію, розвинена система юридичних норм, а також міжнародне визнання та інтеграція у світове співтовариство. Ці елементи є запорукою суверенітету та стабільності.

Історія нашого шляху до держави – це живий організм, що нерозривно пов’язаний зі своїми витоками. Без глибокого усвідомлення історичного коріння неможливе повноцінне існування держави. Минуле дає суспільству розуміння зв’язку поколінь, допомагає конструювати спільний шлях розвитку, плекати національну ідентичність та гордість за своє походження.

Джерела українського державотворення сягають Руської середньовічної держави, серцем якої був Київ. Саме на Русі були закладені перші державницькі традиції, які стали основою для наступних епох. Звідси беруть початок наш державний герб, грошова одиниця та, що найважливіше, Київ як вічний політичний і культурний центр України.

Ці державницькі традиції, розпочаті на Русі, були продовжені та розвинуті в низці визначних державних утворень. Серед них – Галицько-Волинське князівство, славна Українська козацька держава (Гетьманщина), Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та, звичайно, сучасна незалежна Україна. Кожен з цих етапів є важливою сторінкою у багатій історії нашої країни.

Знання цієї безперервної лінії українського державотворення є потужним інструментом проти спотворень історичних фактів, особливо в умовах інформаційної агресії, яку веде Російська Федерація. Справжня історія України повністю спростовує фейкові наративи російської пропаганди про нібито єдиний народ та штучність української держави. Тому нинішня війна – це не тільки боротьба за майбутнє України, а й за її правдиве минуле, за національну незалежність та унікальну ідентичність, що формувалися віками.