17 березня 2025 року

1118-й день боротьби

Війна, на жаль, стала частиною нашого життя, але ми ніколи не змиримося з цим. З кожним днем ми відчуваємо на собі тягар боротьби за свободу та мирне майбутнє. Інформація про «прильоти» стала гіркою реальністю, а повітряна тривога – буденністю, що нагадує про постійну небезпеку.

Очікування звісток від рідних – це щоденний ритуал, сповнений тривогою та надією. Сльози за загиблими – наша спільна рана, яка ніколи не загоїться повністю, нагадуючи про страшну ціну, яку ми платимо за свободу. Ми навчилися жити у війні, але це не означає, що ми з нею змирилися. Війна – це не норма. Це не те, з чим можна просто звикнутися. Це виклик, який ми повинні подолати.

Боротьба триває кожну хвилину, щоб повернути собі життя без страху, без болю, без втрат. Ми боремося за можливість спокійно спати, радіти кожному дню, будувати плани на майбутнє. Наші серця наповнені вірою в перемогу та вдячністю нашим мужнім захисникам. Ми віримо, що завдяки нашим мужнім Збройним Силам України (ЗСУ), цей день настане. День, коли на нашій землі запанує мир, а український прапор знову майорітиме над усією територією.

Слава мужнім синам і донькам України! Вони – наша гордість, наша надія, наша сила. Ми пишаємося кожним українським воїном, який віддає своє життя за нашу свободу. Ми пам’ятаємо про кожного, хто загинув у цій боротьбі, і ніколи не забудемо їх подвиг. Нехай їх героїзм надихає нас на подальшу боротьбу та зміцнює нашу віру в перемогу.

Віримо в Україну! Віримо в ЗСУ! Разом – до перемоги!