💔 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, однієї з найтрагічніших сторінок історії. Це день національної скорботи, коли ми згадуємо тих, кого насильно позбавили дому, мови, рідної землі та життя. Депортація кримських татар – це не просто кілька днів у дорозі, а довгий шлях через спецпоселення, виснажливу працю, голод, втрати та клеймо «зрадників», яке тривало майже пів століття. Пам’ять про геноцид кримськотатарського народу жива в серцях українців.

💢 Політика витіснення кримських татар з Криму почалася ще з анексії Кримського ханства Російською імперією в 1783 році. З плином часу вона набувала різних форм – від колоніального адміністрування та релігійного тиску до насильницького переселення та культурної асиміляції. Кульмінацією цієї багатоетапної трагедії стала 18 травня 1944 року – масова депортація, санкціонована сталіним. Геноцид кримськотатарського народу – це злочин, який не має виправдання.

❌ О 5-й ранку 18 травня 1944 року розпочалася операція, яка за лічені дні зруйнувала життя цілого народу. Постанова Державного Комітету Оборони СРСР, видана 11 травня 1944 року, запустила механізм депортації, до якого було залучено 32 тисячі військових, сотні вантажівок та ешелонів. До 20 травня з Криму було насильно вивезено 207 111 кримських татар, серед яких 92 553 дитини. 47 885 родин вивезли у товарних вагонах без медичної допомоги, води та їжі. У дорозі, за даними науковців, загинуло від 7 до 8 тисяч осіб. Тяжким випробуванням став для кримських татар геноцид кримськотатарського народу.

⛓ Тих, хто вижив, поселили у «спецпоселеннях» без права виїзду, під постійним наглядом, у нелюдських умовах. У 1948 році режим посилився: за спробу покинути межі резервації загрожував арешт, а за повторне порушення – до 20 років каторжних робіт. Близько 6 тисяч осіб було відправлено до таборів ГУЛАГу безпосередньо під час депортації. Чимало кримських татар намагалися відшукати загублених членів родини.

📛 За перші півтора року депортації на території Узбекистану померло близько 30 тисяч осіб. Смертність у деяких регіонах сягала 60–70%. За даними Національного руху кримськотатарського народу, втрати були значно більшими – до 46% народу померло від виснажливої праці, хвороб та голоду. Геноцид кримськотатарського народу забрав життя багатьох невинних людей.

⛔️ Репресії торкнулися і кримськотатарських солдатів та офіцерів Червоної армії. Після завершення Другої світової війни майже 9 тисяч із них були депортовані до спецпоселень чи трудових таборів. Їх не врятували ні військові заслуги, ні героїзм на фронті. Попри те, що 21 кримський татарин був представлений до звання Героя Радянського Союзу, навіть вони були тавровані «зрадниками» та зазнали тих самих репресій.

‼️ Геноцид кримськотатарського народу 1944 року мав на меті не лише фізичне переміщення, а й асиміляцію. Було здійснено перейменування кримської топоніміки, ліквідовано історичну пам’ять кримських татар, а Крим проголошено «споконвічно російською землею». Будинки депортованих передавали новоприбулим переселенцям, стираючи сліди корінного народу. Сьогодні, коли росія знову окупувала Крим, ми бачимо продовження цієї політики. Арешти, політично вмотивовані вироки, насильницькі зникнення, тортури, обмеження мовних і культурних прав корінних народів та українців свідчать про колоніальний тиск.

📅 18 травня – це день, коли пам’ять перетинається з обов’язком, а скорбота набуває форми історичної відповідальності. Це день, коли ми як суспільство й держава визнаємо правду про злочин геноциду кримськотатарського народу та його вплив на політичне, культурне й духовне життя України.

❌ Україна не приймає політику забуття, яка супроводжувала сталінську депортацію та триває в умовах окупації Криму. Громадянське суспільство усвідомлює ризики повторення репресивних практик, спрямованих на знищення ідентичності, мови, культури та прав кримськотатарського народу, і працює над тим, щоб їм запобігти.