21 квітня – третя річниця з дня героїчної загибелі ладижинського захисника Руслана Анатолійовича Макарова. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять про відважного воїна, який віддав своє життя за свободу України. Ця дата – нагадування про важку ціну, яку ми платимо за нашу незалежність, і про те, як важливо пам’ятати та шанувати героїв, що стали на захист нашої країни.

Руслан Макаров народився в Ладижині 5 липня 1994 року. З дитинства він ріс звичайним хлопцем, ходив до школи, мав друзів та мрії. З вересня 2000 року по 2009 рік Руслан навчався в Лукашівській середній загальноосвітній школі, де здобував знання та знаходив нових друзів. Після закінчення школи він вступив до Крижопільського професійно-будівельного ліцею, де отримав професію, яка стане йому у нагоді в майбутньому.

У 2013 році Руслан завершив навчання в ліцеї, здобувши професію будівельного столяра-паркетника. Здобуті знання та навички стали для нього основою для подальшої трудової діяльності. Його вміння працювати руками, створювати щось нове, було свідченням його наполегливості та працьовитості.

У 2014 році Руслан розпочав свою трудову діяльність в комунальному підприємстві «Ладжитлосервіс» на посаді столяра-будівельника. Працюючи на цій посаді, він вносив свій вклад у розвиток рідного міста, роблячи його кращим та комфортнішим для мешканців. З 2015 по 2018 роки він працював у відокремленому підрозділі «Птахофабрика «Вінницький бройлер» Миронівського хлібопродукту. Цей період став для нього ще одним етапом професійного зростання та набуття нового досвіду.

6 травня 2021 року Руслан прийняв важливе рішення, підписавши контракт з однією з військових частин Збройних Сил України. Він обрав шлях захисника своєї Батьківщини, розуміючи важливість цього кроку. Служив стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотної роти, завжди готовий до виконання найскладніших завдань. Вірний військовій присязі, він відважно боровся з ворогом, захищаючи свою рідну Україну від нашестя окупантів. Був надійним побратимом, сміливим воїном, на якого завжди можна було покластися.

21 квітня 2022 року у жорстокому бою під селом Времівка Волноваського району Донецької області ворожий обстріл забрав життя Руслана. Ця трагічна подія стала великою втратою для його родини, друзів та всієї громади. Його загибель – це незагойна рана на серці кожного, хто його знав.

26 квітня 2022 року громада Ладижина назавжди попрощалася зі своїм Героєм. Поховали мужнього воїна в Лукашівці, де він провів свої дитячі та юнацькі роки. Його похорон став вираженням скорботи та вдячності за його подвиг.

Русланові було лише 27 років. Він загинув смертю хоробрих, виконавши з честю і гідністю свій військовий обов’язок, захищаючи кожного з нас. Пам’ять про його подвиг громада берегтиме довіку, передаючи її з покоління в покоління. Його героїзм та самовідданість назавжди залишаться в серцях тих, хто його знав, і стануть прикладом для майбутніх поколінь.