21 серпня світ вшановує жертв тероризму, ініційоване ООН. Російська Федерація, ведучи війну проти України, системно використовує терористичні методи, що проявлялося не лише після 24 лютого 2022 року. Цей матеріал розкриває кричущі приклади, які свідчать про терористичну сутність Росії.

Терор проти цивільного населення України Росія почала застосовувати ще у 2014 році. На окупованих територіях переслідувалися мирні громадяни, які не чинили збройного опору, але й не виявляли лояльності до окупаційної влади. Серед них – активісти Євромайдану в Криму, такі як кінорежисер Олег Сенцов, громадський діяч Олександр Кольченко та фермер Володимир Балух. Їх піддавали катуванням, а потім незаконно засуджували до тривалих термінів ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями. Також трагічними прикладами є випадки депутата Горлівської міськради Володимира Рибака та юного футболіста Степана Чубенка, яких катували та вбили на Донбасі.

Одним із найпоказовіших актів міжнародного тероризму з боку Росії та підконтрольних їй угруповань «ЛДНР» до повномасштабного вторгнення стало збиття малайзійського боїнга MH17. Тоді загинули всі 298 пасажирів та членів екіпажу. Міжнародне розслідування встановило, що авіалайнер був збитий із зенітно-ракетної установки «Бук», яка належала курській 53-й бригаді ППО, а до цього злочину причетні двоє російських офіцерів. Незважаючи на наявні докази з незалежних джерел, Росія досі відмовляється визнавати свою відповідальність за цей акт міжнародного тероризму.

Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Росія значно посилила використання терору як інструменту війни. Це проявляється у систематичних катуваннях, вбивствах, зґвалтуваннях та насильницькому переміщенні населення на окупованих територіях, що може розцінюватися як геноцид. Планомірні ракетні та авіаційні удари по цивільних об’єктах призвели до значних руйнувань міст по всій Україні, а деякі міста у прифронтових зонах фактично знищені. Жертвами таких атак стали відвідувачі торгових центрів, діагностичних центрів та інших цивільних закладів у Вінниці, а також дитяча лікарня «Охматдит» у Києві. Росія також застосовує тактику обстрілів енергетичної інфраструктури, залишаючи цивільне населення без світла та тепла, що є формою психологічного тиску та терору. Весь масштаб руйнувань та страждань, спричинених ракетним терором Росії, важко перелічити.

З 2022 року Росія вдається до ядерного шантажу, оточуючи Запорізьку АЕС. Улітку 2023 року стався теракт на Каховській ГЕС – підрив дамби, що спричинив екологічну катастрофу.

Одним із найкричущіших доказів державно-терористичної діяльності Росії є знищення понад 50 українських військовополонених в Оленівці 29 липня. Ці полонені, що вийшли з «Азовсталі» під гарантії безпеки та обміну від ООН і Червоного Хреста, стали жертвами жорстокого акту.

Зафіксовано десятки випадків розстрілів військовополонених на полі бою та безліч свідчень про катування, знущання та вбивства у полоні. Серед них – убивство української журналістки Вікторії Рощиної, яку російські сили взяли в полон у 2023 році.

Терористична діяльність є неприпустимим злочином у сучасному світі, що вимагає належної відповідальності. Це стосується як окремих груп радикалів, так і держав, незалежно від їхнього розміру.