💔🕯Рік тому, 21 серпня 2024 року, обірвалося життя нашого Героя, Захисника Сергія Францева.🇺🇦

Це був надзвичайно важкий рік для Анастасії Василівни, сповнений нестерпного болю та сліз. Спочатку вона втратила рідного брата Сергія, якого безжально вбили ворожі кулі, а згодом відійшла у вічність її мати, чиє серце не витримало розлуки з улюбленим сином. Дві могили поруч – дві рідні душі знайшли вічний спокій. Рік, що минув, не зменшив, а лише посилив горе.

Сергій Васильович Францев народився 14 липня 1992 року в місті Макіївка на Донеччині. Пізніше його родина переїхала до села Варварівка, на батьківщину матері. З 1999 по 2010 рік він навчався у Підлісно-Караптівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Сергій був старанним, допитливим, комунікабельним, чесним і завжди веселим хлопчиком. Однокласники згадують його як друга, що був сповнений щирості, товариськості, спокою та працьовитості. Він мав велику душу і відкрите серце.

У школі Сергій особливо любив фізичну культуру та захоплювався командними іграми, зокрема футболом і волейболом. Після закінчення школи він здобув спеціальність столяра у Хмельницькому вищому професійному училищі №4. Працював у столярному цеху в селі Ружичанка, де проявив себе як майстер золоті руки. Все, за що він брався, виходило бездоганно, особливо вироби з дерева. Після закриття цеху Сергій змінив сферу діяльності і став експедитором на приватному підприємстві, розвозячи товари по Західній Україні. Він мріяв про мирне життя, але доля розпорядилася інакше.

24 травня 2023 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшовши місячний курс навчання у Великій Британії, він був направлений до 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ. За особисту мужність, виявлену під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України, самовідданість, незламну волю та зразкову дисципліну, Сергія було нагороджено Почесною грамотою.

Останній бій Сергій прийняв біля населеного пункту Білогорівка. Його материнське серце відчувало небезпеку, але не могло повірити в невідворотне. 21 серпня 2024 року Сергій загинув від мінометного обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.

Для матері Сергій був довгоочікуваним, люблячим і найтурботливішим сином. Його загибель – це величезна втрата і для сестри Анастасії, яка завжди відчувала його турботу і захист з дитинства.

Жодні слова не здатні заповнити порожнечу, що залишається після втрати найріднішої людини. Вічна пам’ять та слава Герою – Захиснику Сергію Францеву!🇺🇦

Живі, поки пам’ятаємо!