💔 23 березня минає рік з дня трагічної загибелі Рибалка Віталія Михайловича під час виконання бойових завдань. Пам’ять про Героя назавжди залишиться у наших серцях.

Віталій народився 3 березня 1987 року в селі Удовиченки. З дитинства він проявляв наполегливість та прагнення до знань, закінчивши Удовиченківську дев’ятирічку, а потім продовжив навчання у Зіньківській школі №1. Строкову службу проходив у військовому центрі «Десна» на Чернігівщині, а також у ракетних військах міста Старокостянтинів Хмельницької області. Після служби працював токарем, спочатку у ремонтно-механічному цеху, а пізніше тривалий час мешкав у Кременчуці, де продовжував працювати за фахом. До початку повномасштабного російського вторгнення Віталій протягом чотирьох років працював токарем у Польщі, здобуваючи досвід та забезпечуючи себе та родину.

Коли ворог безжально вторгся на рідну землю, Віталій, не вагаючись ані хвилини, повернувся в Україну, щоб стати на захист її суверенітету та свободи. Його мужність та патріотизм заслуговують на найвищу шану.

Віталій запам’ятався всім, хто його знав, як усміхнений, щирий, надзвичайно сміливий, добрий та працьовитий чоловік, який завжди мав відмінне почуття гумору. Його товариськість та життєрадісність притягували до нього людей, а його відданість справі викликала повагу.

🙏 Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та всім близьким Віталія Михайловича. Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться з нами. Нехай його душа знайде вічний спокій.

🇺🇦 Царство Небесне і вічна пам’ять Воїну! Він віддав своє життя за Україну.