23 серпня Україна відзначає День Державного прапора. Це свято уособлює багатовікову історію українського народу та його прагнення до свободи. У 1991 році, невдовзі після провалу путчу в москві, група народних депутатів урочисто внесла синьо-жовтий прапор до Верховної Ради України. Освячення Національного прапора здійснив священик УАПЦ Петро Бойко, підкресливши духовний зв’язок символу з українською ідентичністю.

Це свято було встановлене на загальнодержавному рівні Указом президента України у 2004 році, але історія українського синьо-жовтого стяга сягає значно глибших коренів. Вексілологія, наука про прапори, стверджує, що кольори прапорів слід називати, починаючи знизу. Отже, наш прапор є синьо-жовтим, а не жовто-синім. Перша історична згадка про синьо-жовтий прапор датується 1256 роком, часом заснування Львова. Саме на гербі міста Лева символічно поєдналися ці кольори: жовтий лев на блакитному тлі. Це поєднання знаходимо й у добу козацтва. Запорожці часто використовували сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, зображеннями святих або козаків, що символізувало їхню віру та бойовий дух. Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора українського народу відбулося 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада ухвалила Закон, який затвердив поєднання синього та жовтого кольорів як стяга Української Народної Республіки. Таким чином, День Державного прапора – це нагадування про багату історію, незламний дух та прагнення українців до незалежності й самобутності.