У лютому 2014 року, сучасна російсько-українська війна вперше заявила про себе. Тоді, одинадцять років тому, Російська Федерація здійснила окупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також окремих районів Донецької, Луганської та Херсонської областей. До трагічної дати 24 лютого 2022 року основні воєнні дії, що супроводжувалися різною інтенсивністю бойових зіткнень, розгорталися переважно на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії мало місце не лише на лінії фронту, а й по всій території України.

Російська Федерація розв’язала проти України імперіалістичну, загарбницьку та екзистенційну війну, метою якої є не тільки захоплення територій, а й повне знищення української державності, нашої національної ідентичності, та геноцид українського народу. Повномасштабне вторгнення, що розпочалося 24 лютого 2022 року, стало новим, критичним етапом війни, яка була розпочата ще у 2014 році. Опір російській агресії, що виник після 24 лютого 2022 року, продемонстрував безпрецедентну консолідацію українського суспільства.

Ключові повідомлення

Починаючи з 2014 року, Україна веде справедливу та визвольну війну за збереження своєї незалежності, за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, а також за суверенітет і непорушність територіальної цілісності. До 24 лютого 2022 року основні воєнні дії не виходили за межі східної частини нашої країни. Протягом восьми років Збройні сили України, разом із добровольчими формуваннями та численними волонтерами, демонстрували надзвичайну ефективність у стримуванні збройної агресії Російської Федерації, звільнивши при цьому більшість територій, які було захоплено на той час. Однак, 24 лютого 2022 року, Росія здійснила відкрите, повномасштабне вторгнення проти України.

Ця війна принесла з собою серйозну загрозу для миру та безпеки на європейському континенті, спричинивши дестабілізацію та порушення рівноваги у глобальному масштабі. Для нас, українців, ця війна має екзистенційний характер – це боротьба за саме виживання. Адже російський загарбник на тимчасово окупованих територіях реалізує геноцид українського народу у всій його жахливій повноті – знищує нашу культуру, літературу, проводить примусову мобілізацію українського населення, кидаючи його у бій проти власних співвітчизників.

Війна в Україні та за Україну не виникла раптово. Повномасштабний напад – це лише чергова спроба зламати Україну, перетворити суверенну державу на безликий симулякр, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського населення. Відкрита війна проти України планувалася заздалегідь, а у латентних та гібридних формах тривала протягом усіх років нашої незалежності.

Війна не оминула жодної української родини, торкнувшись кожного без винятку. Кожен з нас проходить через це страшне випробування по-своєму. Проте, спільним для багатьох залишається непохитне прагнення до перемоги, непереборне бажання знищити ворога, вистояти та втримати свою незалежність. Саме це спонукає нас до активних дій та мобілізує всі наші зусилля.

Війна загартувала нас, об’єднала та згуртувала. Сьогодні нас об’єднує пам’ять про загиблих героїв, спільний біль та спільна відповідальність за майбутнє, а також нестримне прагнення помститися за всіх убитих та закатованих російськими загарбниками. Для виживання у цій жорстокій війні у нас є лише один вихід – перемога.

У найтемніші часи нашої історії українці завжди об’єднувалися для відсічі ворогу, масово стаючи на захист рідної землі. Наша рішуча готовність до опору є вирішальною запорукою нашої майбутньої перемоги.

Це усвідомили десятки та сотні тисяч українців, які добровільно стали до лав захисників України, залишивши свої звичні справи або успішну кар’єру, та одягли військові однострої.

Тисячі українців самовіддано займаються волонтерством. Вони надали шанс усім іншим підготуватися та знайти своє місце у цій страшній війні. Але перемогти ми зможемо тільки спільними зусиллями всього українського народу. У нас є цей шанс, і ми не маємо права його втратити.

Національна єдність забезпечила успішний опір російському агресору. Український народ продемонстрував світові приклади неймовірної мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед лицем набагато чисельнішого та жорстокого ворога.

Героїчний опір українців – це не просто боротьба за фізичне виживання українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє законне право на існування, свою національну ідентичність, свій європейський вибір та найважливіші цінності. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. І сьогодні, внаслідок злочинної воєнної агресії Російської Федерації, на жаль, Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо.

Але українці вистояли та довели свою здатність перемагати російську військову агресію. Сьогодні Україна стримує її завдяки неймовірним зусиллям на військовому та інформаційному фронтах, а також завдяки надзвичайній міжнародній допомозі. Але перш за все, ми висловлюємо щиру вдячність нашим мужнім та стійким захисникам та захисницям із Сил безпеки та оборони.

Варто постійно усвідомлювати, що рівень загрози залишається дуже високим. Сьогодні ворог не має наміру зупинятися та не рахується із втратами. Тому ми не маємо права дозволити агресору підірвати нашу єдність, готовність та здатність до опору. Ми маємо зберігати дух свободи та непохитну згуртованість.

Сторінки незламності

З 20 лютого по 14 березня відзначаємо низку важливих дат, які покликані нагадувати нам про історичний спротив нашого суспільства свавіллю влади та поневоленню:

20 лютого Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні під гаслом відзначення – «Герої першої перемоги у битві, що триває».

24 лютого – день повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну.

26 лютого – в День спротиву окупації Криму – вшановуємо мужність тисяч кримців, які цього дня в 2014 році вийшли на мітинг у Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України.

14 березня – День українських добровольців.

Своїм сучасним опором російській агресії ми довели свою неймовірну згуртованість, спільне прагнення визначати майбутнє та готовність боротися за нього. Наразі нам потрібно не тільки зберігати вміння масово піднятися на захист рідної землі, але й організуватися для ефективної співпраці з відбудови України після нашої перемоги.