25 квітня 2025 року

1157 доба, як ми боремося за мирне майбутнє. Цей день відзначає ще один етап у нашій боротьбі за свободу та мир. Ми продовжуємо нести тягар війни, але в наших серцях горить надія на краще майбутнє. Ми боремося, пам’ятаючи про тих, хто віддав своє життя, і про тих, хто продовжує страждати.

Боремося із думкою про те, що одного дня на руїнах і в наших душах проростуть квіти. Ці квіти стануть символом нашої стійкості та незламності. Вони нагадуватимуть нам про біль втрат, але й про велику силу духу, яку ми виявили у найтемніші часи. Ми віримо, що життя завжди бере своє, і з попелу війни обов’язково розквітнуть нові надії.

Ці квіти будуть нагадуванням про біль, але й про силу. Вони нагадуватимуть нам про втрати, але й про незламність. Кожна пелюстка буде свідченням нашої боротьби за свободу та гідність. Вони будуть символом того, що навіть після найтемнішої ночі завжди настає світанок. Світанок, який принесе з собою нові можливості та надії на відновлення.

Ми навчимося жити знову – не забуваючи, а пам’ятаючи. Пам’ять про минуле – це наш фундамент, коріння якого живить наше сьогодення. Ми не маємо права забувати уроки історії, втрати та перемоги. Ми будемо пам’ятати кожного героя, кожну жертву, кожен подвиг.

Бо пам’ять – це коріння, а надія – це паростки майбутнього. З коріння пам’яті виростає дерево надії, яке розквітає в серцях кожного з нас. Надія на мирне майбутнє, на щасливе життя, на відбудову країни. Ми віримо в це майбутнє і робимо все можливе, щоб його досягти.

Наша перемога – попереду!