Життя Георгія Павловича було яскравим прикладом безмежної відданості рідному місту. Його невтомна дослідницька робота дозволила витягнути з небуття та увіковічнити у Житомирі імена таких видатних постатей, як Іван Фещенко-Чопівський, Олег Ольжич, Олександр Шумський, чиї внески у розвиток країни та регіону були несправедливо забуті. Завдяки працям видатного краєзнавця, ці герої та діячі отримали належне визнання, а їхні історії стали доступними для нових поколінь житомирян. Він був справжнім хранителем пам’яті, що прагнув, аби кожна вулиця, кожен будинок Житомира розповідав свою історію.

Георгій Мокрицький був не просто істориком Житомира чи архітектором; він був істинним патріотом, який глибоко любив своє рідне місто, істинним «Житомиролюбом». Його ентузіазм та професіоналізм були рушійною силою у багатьох ініціативах, спрямованих на збереження архітектурних пам’яток та культурних цінностей. Він вірив у потенціал Житомира і докладав максимум зусиль, щоб місто зберігало свою автентичність та привабливість, будучи водночас сучасним і прогресивним.

Понад усе, Георгій Павлович Мокрицький прагнув, щоб мешканці Житомира пишалися своїм минулим і розуміли його значення для майбутнього. Його численні книги, публікації та екскурсії стали неоціненним джерелом знань для студентів, дослідників та всіх, хто цікавився місцевою історією. Він виховав цілу плеяду послідовників, які тепер продовжують його справу, зберігаючи та примножуючи спадщину, залишену цим видатним житомирянином.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради глибоко сумує з приводу смерті Георгія Павловича Мокрицького та висловлює щирі співчуття рідним і близьким. Його внесок у культурну спадщину Житомира є неоціненним, а пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях вдячних житомирян. Світла і вічна пам’ять про Георгія Мокрицького буде жити у кожній сторінці історії міста, яку він так самовіддано досліджував та захищав. Його спадщина слугуватиме маяком для майбутніх поколінь, нагадуючи про важливість збереження і поваги до коріння та ідентичності. Цей видатний житомирянин залишився у колективній пам’яті як символ відданості рідній землі та невичерпної любові до її минулого.