29 вересня в Україні вшановують пам’ять жертв трагічних подій у Бабиному Яру. Цього дня у 1941–1943 роках нацистичні окупанти здійснювали масові розстріли мирного населення Києва. Трагедія Бабиного Яру є одним із найстрашніших злочинів проти людяності під час Другої світової війни, символом «Голокосту від куль».

Жертвами стали тисячі людей різних національностей, але основною ціллю нацистів були євреї. Проте, окрім євреїв, у Бабиному Яру були розстріляні представники інших етнічних груп, зокрема роми, радянські військовополонені, комуністи, підпільники ОУН, в’язні Сирецького концтабору, а також цивільні, звинувачені в «саботажі» чи порушенні комендантської години, і навіть пацієнти психіатричної лікарні.

Цей день є нагадуванням про невимовні страждання та жертви, які пережили люди, що опинилися в епіцентрі цієї жахливої реальності. Він також підкреслює важливість боротьби з ненавистю, упередженістю та нетерпимістю, аби подібні звірства ніколи не повторилися. Бабин Яр став місцем пам’яті та некрополем приблизно для 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами протягом 1941–1943 років.

Масовий розстріл євреїв 29–30 вересня 1941 року в Бабиному Яру став одним із наймасштабніших проявів нацистської політики масового знищення. Це була так звана «гросакція» (велика акція), спровокована німецькими джерелами радянською диверсією із підпалом Хрещатика. Розстріли в урочищі розпочалися одразу після захоплення Києва і тривали майже щодня до кінця окупації.

Виконавцем цих злочинів була зондеркоманда 4а під командуванням Пауля Блобеля, яка відповідала за масові вбивства євреїв у багатьох містах України. Голокост є глибокою раною в історії України, адже жертвами стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти прагнули знищити їх як соціокультурну та етнорелігійну спільноту.

Незважаючи на спроби радянської влади замовчувати або спотворювати правду про трагедію, пам’ять про Бабин Яр залишалася живою. Перші художні твори, що осмислювали ці події, з’явилися ще у 1941–1943 роках. Після війни, попри зусилля радянського режиму зруйнувати саме місце пам’яті, Бабин Яр продовжував слугувати застереженням про небезпеку ненависті, расизму та міжнаціональної ворожнечі.

Сьогодні, коли Україна знову переживає війну, паралелі з нацистськими злочинами стають особливо очевидними. Російська агресія, яка супроводжується риторикою, що нагадує нацистські заклики до «розв’язання українського питання», становить пряму загрозу. Цей «антифашизм» призвів до наруги над пам’яттю про Голокост: російські війська цілеспрямовано обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги та навіть сам Бабин Яр. Жахливі звірства, вчинені рашистами — масові вбивства цивільних, тортури, зґвалтування, спроби приховати злочини шляхом спалення тіл — відгукуються в Бучі, Ізюмі, Маріуполі та інших містах. Мир та безпека в Європі можливі лише після перемоги України та покарання всіх воєнних злочинців.