Сьогодні, 29 червня 2025 року, Україна схиляє голову, вшановуючи пам’ять своїх героїв. Саме цього дня виповнюється три роки з моменту трагічної загибелі відважного воїна-захисника Андрія Анатолійовича Дмитренка. Його ім’я навічно вписане в історію як символ мужності, самовідданості та безмежної любові до рідної землі. Пам’ять про Андрія Дмитренка живе у серцях його побратимів, родини та всіх українців, для кого свобода є найвищою цінністю.

Життєвий шлях Андрія Дмитренка розпочався 28 червня 1997 року у мальовничому селі Лісовичі. З юних років він виявляв старанність і відповідальність, які стали його провідними рисами. Навчаючись у Лісовицькій загальноосвітній школі I-III ступенів, яку успішно закінчив 2014 року, Андрій вже тоді демонстрував глибоке розуміння важливості освіти та розвитку. Продовжуючи свій шлях, у 2014-2018 роках він здобував фахову освіту в Таращанському технічному та економіко-правовому фаховому коледжі, де отримав ґрунтовні знання, що згодом знадобилися йому у служінні.

У жовтні 2018 року, одразу після закінчення коледжу, Андрій Дмитренко був призваний на строкову службу. Він проходив її у прикордонних військах, захищаючи державні рубежі поблизу села Кароліно-Бугаз на Одещині. Його активна участь у житті військової частини, дисципліна та відданість справі були відзначені почесною нагородою «100 виходів за кордон», що свідчить про його сумлінне та відповідальне ставлення до виконання обов’язків. Цей досвід загартував його характер і підготував до випробувань, які чекали попереду.

З початком повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, Андрій Дмитренко, не вагаючись, долучився до оборони країни. Ще до офіційної мобілізації, він активно використовував свою робочу машину для перевезення гуманітарної допомоги до найгарячіших точок, де її потребували найбільше. Його небайдужість та готовність ризикувати заради інших були прикладом для багатьох. Андрій також брав участь у загонах територіальної оборони, демонструючи справжній патріотизм та відданість своїй Батьківщині.

У березні 2022 року Андрій Дмитренко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він мужньо стояв на захисті свободи та незалежності, борючись з окупантами на найскладніших ділянках фронту. Його останнім боєм стало протистояння за місто Бахмут у Донецькій області, де тривали одні з найжорстокіших і найкривавіших битв. Саме 29 червня, під час цих героїчних бойових дій, життя Андрія Дмитренка трагічно обірвалося. Він віддав найцінніше – своє життя – заради мирного неба над Україною.

За свою бездоганну службу, незламну мужність та виняткову відвагу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Андрія Дмитренка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця висока державна нагорода є свідченням його героїзму та жертовності. Кожен, хто загинув за Україну, залишає по собі не тільки біль втрати, а й незгасний вогонь пам’яті, що надихає нас продовжувати боротьбу. Пам’ять про воїна Андрія Дмитренка – це наш обов’язок та вічна шана.

Вічна пам’ять і шана Герою, який завжди буде жити в наших серцях. Його подвиг є нагадуванням про ціну свободи та незалежності. Ми пам’ятаємо кожного захисника, який віддав своє життя, щоб Україна була вільною та сильною. Слава Україні! Героям Слава!

« повернутися