30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти. Ці два слова несуть у собі не лише страх, але й невимовну надію для тисяч родин. Це не просто дата, а символ незламності духу та віри у повернення рідних. Кожен зниклий безвісти – це унікальна історія, сповнена життя, любові та очікування. Особливо це стосується Захисників України, а також мешканців Печенізької громади, які стали жертвами чи свідками жахіть війни.

Ми пам’ятаємо кожного, хто зник за особливих обставин. Це може бути бойове поле, окуповане місто або будь-яке інше місце, де трагічно обірвалося чиєсь життя. Ці люди – батьки, діти, брати, сестри, друзі – відчайдушно чекають на будь-яку звістку, головне – про їхнє повернення живими. Їхня віра, незважаючи на всі труднощі, є джерелом сили для тих, хто їх любить.

За статистикою, Міжнародне Товариство Червоного Хреста щогодини встановлює долю або місцезнаходження однієї зниклої особи. Це обнадійлива цифра, яка дає шанс тим, хто продовжує шукати та чекати. Ця надія повинна жити, допоки кожен не знайде своїх рідних. Ми віримо, що одного дня всі вони повернуться додому.

Нехай ця надія завжди супроводжує родини зниклих безвісти. Ми чекаємо на всіх, адже зниклі безвісти – ніколи не забуті! Їхні серця б’ються в наших серцях. Ми готові боротися за кожного, хто зник, адже їхнє життя має безцінну вагу.

Кожен зниклий – це особистість, чия історія заслуговує на те, щоб бути розказаною. Ми підтримуємо родини, які пройшли через це випробування, і віримо у справедливість та повернення всіх зниклих.