10 березня Україна відзначає День Державного Гімну – важливий символ нашої країни, поряд з прапором і гербом. Офіційним гімном є пісня “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького, що була створена у 1862-1863 роках. Історія гімну України бере початок з 1863 року, коли пісня вперше прозвучала на музику Вербицького. Згодом, у 1865 році, вона вже виконувалася на офіційних заходах, ставши символом національної єдності та патріотизму. Знаменно, що 10 березня 1865 року твір вперше виконав хор у Перемишлі під час вшанування пам’яті Тараса Шевченка, підкреслюючи важливість культурної спадщини та національної ідентичності. Гімн – це не просто музичний твір; це втілення духу нації, її історії та прагнень. Він є вираженням: боротьби за незалежність. Рядки гімну супроводжували український народ крізь революції та війни, стаючи символом незламності та віри у краще майбутнє. Національної єдності. Гімн об’єднує українців по всьому світу, незалежно від їхнього місця проживання, нагадуючи про спільне коріння та культурну спадщину. Незламності духу. У важкі часи, зокрема під час повномасштабного вторгнення, слова гімну звучать з особливою силою, підкреслюючи мужність та відданість українського народу своїй країні. Слова гімну, як ехо минулого, нагадують нам про силу єднання та непохитну віру в перемогу: “Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануємо і ми, браття, у своїй сторонці”. Гімн України – це не лише пісня, а й могутній символ, що надихає та зміцнює український народ. Його історія, значення та емоційне наповнення роблять його одним з найважливіших елементів національної ідентичності. Він нагадує про героїчне минуле, спонукає до боротьби за майбутнє та об’єднує українців в усьому світі.