4 червня – День пам’яті загиблих дітей в Україні, день, коли серце крається від болю. Ми завжди будемо пам’ятати про невинні жертви війни. У цей день, коли згадують загиблих дітей, наша громада занурилась у глибоку тишу скорботи. У цій тиші ми чуємо тисячі обірваних голосів, які ми, на жаль, більше ніколи не почуємо. Пам’ять про втрачене дитинство – це те, що сьогодні об’єднує всіх нас у спільному горі. День пам’яті загиблих дітей – це нагадування про страшну ціну, яку платить Україна.

В різних куточках Донецької селищної територіальної громади цього дня відбулися жалобні пам’ятні заходи, присвячені Дню пам’яті загиблих дітей.

📍 У Шебелинському сільському клубі провели інформаційно-виховну годину, присвячену Дню пам’яті загиблих дітей. Діти уважно переглянули відеоматеріали, які розповідали про зруйновані війною дитячі долі, власноруч вирізали паперових пташок – символи невинних дитячих душ – і з великою скорботою прикріпили їх до дерева пам’яті. Кожна пташка стала мовчазною молитвою за тих, хто, на превеликий жаль, не встиг прожити своє життя…

📍 У Пришибському сільському клубі хвилиною мовчання вшанували пам’ять маленьких українців – жертв війни. Діти старанно створили паперових голубів із маленькими дзвіночками – символами дитячих душ, які вже ніколи не повернуться до рідного дому. Зворушливі дзвіночки дзвеніли дуже тихо, але надзвичайно промовисто – як спогад про дитячий сміх, що, на жаль, більше не пролунає у наших домівках.

📍 У П’ятигірському ліцеї учні схилили голови в глибокій скорботі, вшановуючи День пам’яті загиблих дітей. Дзвіночки, розвішані на гілках дерев, стали болючим символом обірваних дитячих мрій і нездійсненних сподівань.

📍 В Андріївському Будинку культури відбулася символічна акція під назвою «Веселка долоньок», присвячена Дню пам’яті загиблих дітей. Діти залишили яскраві кольорові відбитки своїх рук, разом створюючи велике веселкове полотно дитячих мрій, добра і щасливого життя. Світла пам’ять усім дітям України, чиє життя забрала війна.
Біль ніколи не стихає. Пам’ять завжди жива. Пробачити таке – неможливо💔