4 червня – день, коли Україна схиляє голову в скорботі. Це День пам’яті дітей, які стали жертвами збройної агресії росії. День, коли ми згадуємо найменших українців, чиє життя трагічно обірвалося.

Вони не встигли відчути всі радощі дитинства, піти до школи, написати листа Святому Миколаю чи просто обійняти своїх рідних. Війна забрала у них найцінніше – життя, дитинство та мрії. Наші слова не можуть повернути їх, але ми повинні говорити, щоб пам’ятати кожного янгола.

Війна росії проти України – це трагедія, яка торкнулася кожної української родини. Найбільший біль – це втрата дітей. 4 червня ми вшановуємо їхню пам’ять, згадуємо їхні імена і молимося за їхні душі. Ми ніколи не забудемо їхні обличчя, їхні мрії та їхню безневинність.

Цей день – нагадування про жахливу ціну, яку платить Україна за свою свободу та незалежність. Це день, коли ми обіцяємо собі ніколи не забувати про злочини, скоєні проти українських дітей. Ми повинні зробити все можливе, щоб захистити майбутні покоління від війни та насильства. Пам’ять про загиблих дітей має стати запорукою того, що подібне ніколи не повториться.

Світла пам’ять маленьким янголам України! Ми ніколи не пробачимо і не забудемо. Вічна пам’ять усім дітям, які загинули внаслідок російської агресії.

Ми повинні пам’ятати про них завжди, щоб їхні імена жили у віках. Україна пам’ятає своїх дітей.