З глибоким сумом повідомляємо, що 5 травня 2024 року світлою пам’яттю відійшла Алла Яківна Бібік – видатна постать, чиє життя було нерозривно пов’язане з музикою та вихованням багатьох поколінь. Заслужений працівник культури України, почесний житель міста Боярка, вона залишила по собі невмирущий слід у серцях тисяч своїх учнів та колег. Її відданість мистецтву, неперевершена майстерність та безмежна любов до музики завжди були прикладом для наслідування.
Алла Яківна Бібік, будучи непересічною особистістю, присвятила своє життя розвитку музичної освіти та хорового мистецтва. Працюючи в загальноосвітніх школах Боярки, вона зуміла прищепити любов до хорового співу та музики багатьом своїм вихованцям. Не одне покоління музикантів, співаків, а також просто людей, які цінують справжнє мистецтво, з гордістю називають її своєю вчителькою. Її уроки були не просто викладанням нот, а справжнім зануренням у світ гармонії та краси. Тисячі мешканців Боярки пам’ятають цю жінку з сильним, вольовим характером, яка майстерно грала на акордеоні та зачаровувала своєю грою на піаніно. Її енергія та ентузіазм завжди надихали оточуючих.
Життєвий шлях Алли Яківни був сповнений випробувань, але вона завжди знаходила силу та натхнення в музиці. Дуже рано вона залишилася сиротою: її мати померла, коли дівчинці виповнилося лише три роки, а батько загинув у перші дні страшної Другої світової війни. Саме тому точна дата її народження – 2 квітня 1936 року – не завжди співпадала з офіційними документами, що було поширеною практикою в ті буремні часи.
Виховання у дитячому будинку в Чернівцях не зламало її духу, а лише загартувало. У 1956 році Алла Яківна Бібік успішно закінчила Чернівецьке музичне училище за спеціальністю “художній керівник будинку культури, вчитель музики та співу середньої школи”. Після здобуття освіти її першим місцем роботи стало місто Монастириська на Тернопільщині, де вона працювала художнім керівником у місцевому будинку культури, несучи світло мистецтва в життя громади.
Понад п’ятдесят років свого життя Алла Яківна Бібік присвятила роботі вчителем музики та співу в різних навчальних закладах Боярки. За цей тривалий період вона заснувала та керувала численними хоровими колективами, як дитячими, так і дорослими. Ці колективи під її керівництвом незмінно здобували перемоги та визнання на різноманітних оглядах, фестивалях та конкурсах, демонструючи високий рівень майстерності та артистизму. Хори та ансамблі, такі як “Співають ветерани”, “Сузір’я” та “Криниці”, були для Алли Яківни не просто роботою, а справжньою життєвою пристрастю. Саме вони наповнювали її існування глибоким змістом і давали можливість віддано служити Її величності Музиці.
Доля Алли Яківни Бібік була насиченою подіями, що включали багато випробувань, страждань, але й великого щастя від творчості та любові до справи всього життя. Можливо, саме тому вона покинула цей світ у світлий день Великодня. Існує повір’я, що душі тих, хто відходить на Великдень, відразу потрапляють до раю. Тепер її голос, сповнений музики, лунатиме в небесному ангельському хорі. Нехай її душа спочиває з миром. Вічна пам’ять великій Вчительці та Людині – Аллі Яківні Бібік.
