5 травня 2025 року

1167 днів боротьби.

Лютий 2022-го триває і дотепер…

Цей лютий, хоч і на календарі вже травень, не зникає з нашого серця. Він відлунює в кожній думці, у кожному новому дні, що починається з тривоги, але триває з вірою. Це місяць, який став межею, розділивши наше життя на «до» та «після». Але він не зміг зламати силу, що живе в кожному з нас. Ми все ще відчуваємо відлуння подій тих днів, вони переслідують нас в снах, в щоденних новинах.

Так, ми втомилися. Втомилися від постійних новин, які нагадують про втрати та страждання. Від невизначеності, що тримає нас у напрузі, не дозволяючи розслабитися. Від болю, який пронизує кожну клітинку тіла та душі, нагадуючи про втрачені надії та зруйновані мрії. Ми втомилися, але ми не зламалися!

Ми продовжуємо боротися з темрявою, що намагається поглинути нас. Продовжуємо будувати майбутнє, навіть коли навколо руїни. Ми мріємо про світле завтра, вірячи в краще. Незважаючи на біль, ми продовжуємо працювати, щоб підтримати один одного та відбудувати нашу країну. Ми любимо, незважаючи на втрати, бо любов – це те, що робить нас людьми. Ми продовжуємо вірити в перемогу, в справедливість, в мирне небо над головою. І ця віра – наша найміцніша броня. Вона захищає нас від розпачу, дає сили йти вперед, навіть коли здається, що сил уже немає.

Лютий триває в наших серцях, але й весна не стоїть на місці, даруючи надію та нові можливості. Нехай ця весна принесе нам мир, злагоду та довгоочікувану перемогу. Віримо в Україну! Віримо в кожного з нас! Разом ми подолаємо все!